Остеопороз є захворюванням, що має велике соціальне значення. Його лікування являє собою складне завдання і пов’язане з проблемою низької прихильності пацієнтів до прийому препаратів і ризиком побічних ефектів. Препаратами першого вибору є бісфосфонати, що використовуються в клінічній практиці понад 15 років. Упродовж цього періоду накопичено дані щодо небажаних явищ, частота яких була дуже низькою або які зовсім не були зафіксовані в ході досліджень з вивчення ефективності та безпеки бісфосфонатів. Сьогодні піднімаються питання, яким категоріям хворих показана терапія бісфосфонатами, як довго необхідно лікувати препаратами цієї групи, чи можлива тимчасова відміна бісфосфонатів без збільшення ризику переломів. Наведено алгоритм довготривалого лікування остеопорозу за допомогою бісфосфонатів і принципи моніторингу ефективності терапії. У статті наведено опис двох клінічних випадків застосування ібандронової кислоти для профілактики й лікування постменопаузального остеопорозу з хорошим клінічним ефектом. Подано дані щодо змін мінеральної щільності кісткової тканини при спостереженні від 12 до 27 місяців, а також ризику виникнення переломів за системою FRAX. Клінічний досвід показує, що застосування препарату Бонвіва в комплексній терапії постменопаузального остеопорозу сприяє не тільки прогресивному збільшенню мінеральної щільності кістки в поперековому відділі хребта і проксимальному відділі стегнової кістки, але й зниженню ризику переломів хребців.