Анотація. У пропонованій статті автор намагається розкрити тему батьківства, акцентуючи увагу на духовно-онтологічному вимірі природи самого чоловіка. Усвідомлюючи причини та особливості сучасної кризи батьківства автор доводить, що батьківство є особливим онтологічним виміром людини, відкриває горизонти співвідношення дитини і батька у процесі діалогу як основного принципу для зростання майбутнього покоління. Наголошується, що рушійним принципом батьківства, як і всіх людських відносин, є любов. Автор стверджує, що лише в люблячому серці чоловіка розкривається відповідальне батьківство, через наслідування якого дитина занурюється у світ людського буття.