Мета дослідження. На основі аналізу широкого кола архівних джерел та опублікованих матеріалів простежити заснування, розвиток і занепад у XVIII – першій половині ХІХ ст. скиту Чорний Вир на Афоні, розкрити його значення у житті українського чернецтва Святої Гори, зв’язки з козацтвом, виявити роль старшини у ктиторській підтримці обителі та святогірських ченців-співвітчизників. Методологічні засади дослідження ґрунтуються на принципах історизму, наукової об’єктивності, системності, діалектичному підході до історичних явищ. Відповідно до поставленої мети й завдань було використано сукупність загальнонаукових, міждисциплінарних, спеціальних методів дослідження. Наукова новизна. Використано маловідомі архівні джерела, на основі яких комплексно досліджено процес заснування й діяльності українського скиту на Афоні у XVIII – першій половині ХІХ ст. Шляхом аналізу архівних та опублікованих матеріалів виявлено малознані аспекти розвитку й діяльності цього українського осередку, його зв’язки з чернецтвом і козацтвом в Україні. Наголошено, що святогірський «козацький» скит є важливим елементом спадщини українського чернецтва на Афоні, прямим свідченням тісних духовно-культурних зв’язків Січі з центром православного чернецтва й ісихазму. Зазначено, що ця пам’ятка присутності запорожців на Святій Горі має духовно-культурну та науково-історичну цінність, потребує подальших досліджень і відновлення.