Оптимізація методів лікування гострого інфаркту міокарда в умовах коморбідності є одним із актуальних напрямків сучасної медицини. Реалізація даного завдання можлива за рахунок додаткового до стандартної терапії використання препаратів цитопротекторної дії (кверцетин, L-аргінін) у гострому періоді інфаркту міокарда, що підтверджується аналізом показників дворічного виживання хворих, включених у дослідження.
 Мета – оцінка віддалених результатів виживання хворих на інфаркт міокарда з коморбідною патологією, яким у гострому періоді додатково до стандартної терапії призначали препарати цитопротекторної дії.
 Матеріал і методи. Обстежено 506 пацієнтів, які перебували на стаціонарному лікуванні в Тернопільському міському кардіологічному центрі. Пацієнти були поділені на групи залежно від коморбідної патології. Групи були рандомізовані на підгрупи залежно від схеми лікування у гострий період інфаркту міокарда. Аналіз віддаленого виживання хворих було проведено за методикою Kaplan – Meier, різниця показників оцінювалась за допомогою логарифмічного рангового критерію (c²).
 Результати. Виживання упродовж 2 років після інфаркту міокарда виявилось найкращим у пацієнтів, які в гострий період отримували додатково до стандартної терапії L-аргінін. Показники виживання за даними логарифмічного рангового критерію достовірно відрізнялись (c²=12,120; p=0,001) від групи пацієнтів, які отримували лише стандартну терапію. Кумулятивна частка виживання для пацієнтів, які додатково отримували цитопротекторну терапію (L-аргінін або корвітин) теж достовірно відрізнялась від осіб, що отримували виключно терапію згідно з протоколом (c²=14,281; p=0,001).
 Висновки. Результати дворічного спостереження засвідчили покращення виживання хворих із коморбідною патологією у віддаленому післяінфарктному періоді при використанні у гострому періоді інфаркту міокарда цитопротекторної терапії, зокрема L-аргініну та кверцетину.