Розглянуто проблеми формування інституційно-правого забезпечення просторового розвитку в Україні в контексті імплементації європейської практики. Розкрито зміст, методологічні засади та інструментарій політики сталого просторового розвитку в країнах ЄС. Досліджено європейську практику взаємодії політики просторового розвитку з іншими секторальними політиками, узгодження соціальних і економічних вимог до збалансованої організації території з її екологічними і культурними функціями. На основі ретроспективного аналізу національного законодавства розкрито специфіку і фрагментарність зрушень щодо інституційно-правового забезпечення сталого просторового розвитку. Висвітлено актуальні проблеми формування інституційного середовища в Україні й регулювання політики просторового розвитку в контексті імплементації європейських підходів. Запропоновано розглядати просторовий розвиток як упорядкований і спрямований на оптимізацію просторових змін процес управління елементами і зв’язками конкретних територій на основі повноцінного визначення, синергетичного використання і якісного збереження їх просторово диверсифікованих особливостей. Для усунення прогалин і двоїстості просторового й соціально-економічного планування рекомендовано в межах розробки законопроєкту «Про засади інтегрованого просторового розвитку в Україні» імплементувати: Керівні принципи сталого просторового розвитку Європейського континенту, затверджені СЕМАТ, зокрема, щодо пріоритетів просторового розвитку в Східній Європі; координуючу роль просторової політики і співвіднесення її цілей з цілями регіональної політики, а також галузевими політиками, що найбільше впливають на просторову ситуацію в країні і на відповідних територіях; фокусування національної політики інтегрованого просторового розвитку на диверсифікованому сприянні розвитку внутрішнього потенціалу всіх територій, їх функціональній інтеграції при збереженні поліцентричної структури системи розселення; уніфіковану систему документів інтегрованого просторового розвитку на національному, регіональному і місцевому рівнях; ієрархічність їх співвіднесення; процедури розроблення, взаємоузгодження, затвердження, збереження і дистанційного доступу тощо.