У статті проаналізовано особливості і складники розвитку державного управління в умовах збройної агресії Росії проти Української Держави, дії правового режиму воєнного стану і формування стратегій держаної політики. Загальна мета дослідження у статті – аналіз наявних стратегій реформування державного управління, визначення особливостей реформування державного управління в умовах правового режиму воєнного стану, формування теоретико-методологічних засад публічного адміністрування в умовах інституціональних викликів в системі публічної влади. Головним завданням за таких обставин вслід вказати цілепокладання реформ, їх раціональність з точки зору збереження незалежності та територіальної цілісності. Обгрунтовано доцільність реалізації сучасних реформ на основі принципів респонсивності, субсидіарності та пропорційності в діяльності органів публічної влади. У статті визначено сучасні тенденції реформування державного управління як у результаті вже проведених реформ, так і реформ, що тривають, та реформ, які визначені для реалізації у середньо- та довгостроковій перспективі. Встановлено, що переважна більшість національних та урядових програм не були проаналізовані щодо досягнення запланованих результатів, а частина наступних реформ повторювала попередні концептуальні положення, з урахуванням використання нового термінологічного апарату. Разом з тим, в умовах інституціональних викликів сучасним стратегіям реформування державного управління притаманна достатня абстракція тексту, на відміну від класичних моделей успішних реформ в галузі публічного управління в інших країнах основі внутрішніх характеристик суб’єктів і об’єктів реформ. Доведено, що державна політика інтеграції до Європейського Союзу потребує раціоналізації і конкретизації реформування відповідно до усталених моделей спільних політик ЄС. При цьому важливо синхронізувати галузеві та інституціональні реформи.