Статтю присвячено розробкам шрифтів Івана Їжакевича (1864-1962 рр.) кінця ХІХ – початку ХХ ст. У цей період часу визначний київський художник, випускник Лаврської іконописної школи і спудей Київської рисувальної школи Миколи Мурашка 1882-1884 рр., 1883 р. за пропозиціями відомого художника М. Врубеля та професора Київського університету Святого Володимира А. Прахова був запрошений до участі у проєкті реставрації фресок ХІІ ст. у київській Кирилівській церкві.
 Під час набуття досвіду праці з автохтонними оригінальними сюжетними розписами на біблійні теми й орнаментикою означеного ансамблю, митець глибоко занурився у вивчення шару києворуської культури, зокрема рукописних шрифтів і плетінок. Донедавна були відомі лишень його розробки до періодичних видань 1888-1917 рр. («Живописное обозрение», «Нива», «Всемирная иллюстрация»), які були оприлюднені, починаючи з часу навчання у Петербурзькій академії мистецтв (1884-1890 рр.).
 Прое, виявилося, що у фондах Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України в Софії Київській зберігаються п’ять справ з начерками Івана Сидоровича, які проливають світло на процеси творчого пошуку художником шрифтових і орнаментальних композицій.
 Зокрема, це справи 59, 60, 61, 64, 65 опису 1 фонду 58 – «Їжакевич І. С. – український радянський художник, народний художник УРСР». Найцікавішою з них є справа 59 – «Зразки церковно-слов’янських шрифтів і орнаментів», що містить три аркуші з рисованими тушшю, пером і графітним олівцем на кальці ескізами шрифтових та орнаментальних композицій (недатованими, виконаними близько зламу ХІХ і ХХ ст.).
 У них Іван Їжакевич намагався переосмислити вітчизняну спадщину домонгольської доби часів величі Києворуської держави, а також експериментував із готичними, ренесансовими та ранньобароковими орнаментальними композиціями зі шрифтами.