У статті проаналізовано категорію емотивності як усвідомлену ознаку мовлення, що зумовлює використання таких мовних засобів, які цілеспрямовано виражають людську емоційність для впливу на адресата. З-поміж різнорівневих мовних засобів виокремлено синтаксичні одиниці (питальні речення) як домінантні маркери передавання емоцій та реалізації категорії емотивності. Мета статті – на багатому ілюстративному матеріалі буковинської письменниці Марії Матіос визначено функційну роль питальних речень, які слугують ефективним засобом для передавання емоційної реакції мовця на щось побачене, почуте чи висловлене. А також систематизовано засоби мовної репрезентації емоційних концептів у прозі Марії Матіос; виокремлено емоційно-оцінні регістри, спрямовані на втілення комунікативних інтенцій емотивності, лінгвістичної категорії, яка тісно пов’язана з індивідуальністю мовця, мовної особистості автора художнього тексту; охарактеризовано питальні висловлення, які увиразнюють душевні переживання, хвилювання та почуття мовця у їх зв’язку з функціональною роллю персонажа у творі; окреслено роль питальних речень та запитань-перепитів, яким властива експресивна функція впливу на реципієнта за рахунок розширення меж (діапазонів) вираження певної риси або почуття, емоційного стану. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю наукового вивчення мовотворчості буковинської письменниці Марії Матіос, зокрема уведення до спільного дискурсу роману «Букова земля» та визначення його подібних та відмінних емотивних регістрів порівняно з попередніми творами. Новизна студії полягає у тому, що питальне речення як функційний прийом передання і оприявнення регістрів емотивного навантаження у спектрі від позитивного (радості, замилування, здивування) до негативного (горя, ненависті, докору, суму, відчаю, тривоги) у текстах Марії Матіос проаналізовано вперше. У результаті дослідження доходимо висновку, що в плані вираження і передачі людських емоцій та почуттів питальні речення здатні точніше й глибше виразити розмаїтий емоційний спектр.