Обґрунтовано та синтезовано, що управлінська стратегіологія – це цілеспрямований системний підхід до визначення, формування та реалізації стратегічних цілей і завдань на різних управлінських рівнях з метою досягнення глобальних інтересів (місії) з вибором оптимального шляху досягнення означених пріоритетів та конкурентної переваги. Виділено, що базова сутність управлінської стратегіології особливо не відрізняється від традиційних схем стратегії розвитку (починаючи з місії, аналізу середовища й ресурсів та закінчуючи контролем), але вже на початковому етапі активно включає методологію дослідження її наповнення, виходячи з обставин, що дозволяє уникнути чи знизити ризик недоотримання віддачі на довготривалому проміжку. Доведено, що пріоритетно-мотивне значення такого підходу посилюється в умовах воєнного стану, оскільки за них різні суб’єкти управлінської діяльності мають здійснювати вибір оперативних дій за накладання надзвичайних обставин й обмежень як в плані безпеки, так і потреби досягнення програмного результату. Наголошено, що з соціальної та економічної точок зору питання регулювання ринку праці в умовах воєнного cтану в системі публічного адміністрування є одним із пріоритетних, оcкільки воно пов’язане із захиcтом прав працівника та права на працю, а з точки зору макроекономічного розвитку й положень управлінської стратегіології, наявніcть робочих міcць є запорукою розвитку економіки та поповнення бюджетів різних рівнів. Визначено особливості кадрового забезпечення органів публічного адміністрування в умовах воєнного стану.