NobleBlocks

Research indexJournal article

ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА: ДУХ, ДУША, СЛОВО В КОНТЕКСТІ ДУХОВНИХ ВІТРАЖІВ АВТОРА

Жулинський

Наукові записки Харківського національного педагогічного університету ім Г С Сковороди Літературознавство1 Jan 2024Open access

NobleIDark:/48914/w1/20260526/445F31C0DOI10.34142/2312-1076.2024.2.104.02

Abstract

У статті проаналізовано творчість українського барокового інтелектуала Григорія Сковороди на сакральних рівнях вищих енергетичних сенсобуттєвих рефлексій, духовних ментальних концепцій, вербальної моделі пізнання істини. Таке тривимірне прочитання творів давнього мислителя є актуальним для сучасного українського літературознавства. Метою статті є наукове обґрунтування трьох ідейно-образних домінант творчості Г. Сковороди, які визначаються трьома поняттями: ДУХ (Бог, богослів’я), ДУША (серце, людина), СЛОВО (поезія, філософія). З’ясовано, що на певному етапі свого життя Г. Сковорода усвідомив, що відкрити печать Господньої істини може лише спраглий до пізнання дух, який прозиратиме обітовану землю – Біблію. У процесі дослідження автор статті дійшов висновків, що Сковорода бачив божественне в людині й природі, вірив в існування іманентно-трансцендентального Бога. За умови перебування в її серці Духа Божого, на переконання українського барокового екзегета, людина бачить те, чого від народження не бачила, – світло завдяки силі слова його і славі прісно сущого його Духа. З огляду на те, що Дух творить природу і світ, філософ визначав Духа як абсолютну універсальну субстанцію.

Discussion

Topics

More

Suggest a correction or report