Метою статті є встановлення змісту статусу арбітражних керуючих як суб’єктів адміністративно-правового механізму публічного управління у сфері реалізації процедури банкрутства. Визначено, що правовий статус арбітражного керуючого на законодавчому рівні встановлено спірно, при цьому існують неоднозначні трактування щодо його приналежності до сфери трудових правовідносин, чи до цивільно-правових відносин, чи до адміністративно-правових відносин. Акцентовано, що попри закріплення гарантій незалежності арбітражних керуючих, відносно них можуть бути застосуванні і заходи юридичної відповідальності, серед яких важливе значення має дисциплінарна, що може бути реалізована у вигляді «попередження» та «позбавлення права на здійснення діяльності». Встановлено, що чинним законодавством України передбачено такі санкції, як догана чи тимчасове зупинення права на здійснення діяльності. Зроблено висновок, що розвиток нормативно-правового регулювання статусу арбітражних керуючих та адміністративно-правового механізму забезпечення публічного управління у сфері процедур банкрутства характеризується такими тенденціями, як: посилення гарантій незалежності арбітражних керуючих; створення ефективних засобів судового контролю та контролю саморегулівних організацій за діяльністю арбітражних керуючих; визначення в основі змісту процедури банкрутства та санації підприємства вимог щодо неупередженості дій відносно реалізації інтересів боржників та відсутності відносин представництва боржника, попри той факт, що арбітражний керуючий фактично має діяти як власник підприємства; пріоритетним у здійсненні політики у сфері реалізації процедур банкрутства має визнаватися публічний інтерес, що полягає у вжитті необхідним заходів, спрямованих на забезпечення соціально-економічного зростання країни та її окремих регіонів.