У статті розглянуто особливості інформаційної війни росії проти України, починаючи з 2000-х років до нині, в контексті використання країною-агресором основних засобів, методів інформаційного впливу та динаміки ключових російських наративів. Показано, що інформаційна війна з РФ має декілька вимірів: інформаційний простір власне України, внутрішній інформаційний простір РФ та світовий інформаційний простір, в межах яких Кремль здійснює свій маніпулятивний інформаційний вплив, тісно поєднуючи дезінформацію з пропагандою. Проаналізовано еволюцію застосування російською інформаційною машиною методів та засобів маніпулятивного впливу у вказаних інформаційних просторах, посилаючись на результати сучасних наукових і прикладних досліджень в цій царині. З’ясовано, що до початку повномасштабної війни в Україні головними засоби російського пропагандистського впливу були Інтернет-ресурси, візуальні й звукові носії інформації, новинні портали, кіберхакерські атаки на інформаційні системи та інформаційні холдинги. На основі аналізу результатів вітчизняних досліджень щодо особливостей ведення інформаційної війни росії проти України в соціальних мережах, доведено, що з початком і впродовж війни в Україні, ключову роль в інформаційному протиборстві Росії проти України стали відігравати платформи соціальних мереж та месенджери, блоги, дезінформаційні мережі та технології штучного інтелекту. Також розглянуто основні зміни структури спеціальних заходів в інформаційній сфері Кремля під час повномасштабної війни в Україні. Щодо методів інформаційного впливу, то їх використання є традиційним впродовж досліджуваного періоду і більш «вишуканішим» з плином часу: психологічний тиск, залякування, пропаганда та ін.На основі аналізу ключових російських наративів зроблено висновки, що до початку повномасштабної війни в Україні основною ціллю російського пропагандистського впливу було сформувати ґрунт для виправдання військового вторгнення росії в Україну, а під час війни основними цілями стали дестабілізація та дезорієнтація населення всередині українського суспільства. Щодо інформаційного простору країн Європи та США, то головними напрямами дезінформування є питання збройного вторгнення росії в Україну, підриву міжнародного авторитету до України, критика та викривлення образу і дій української влади та українських військових. Також окреслено основні напрями змін в системі російського пропагандистського впливу в країнах Європи та США, зумовлені зміною політики США щодо України та росії. На основі порівняльного аналізу ключових російських наративів, починаючи з 2000-х до нині, виявлено залежність змісту російських наративів від інтересів і цілей держави-агресора в інформаційних просторах України, європейських країн та США. Показано, як ключові наративи російської дезінформації адаптуються до актуальних подій та є дієвими у впливі на свідомість частини населення. Тому необхідним є постійний моніторинг діяльності пропагандистської російської машини з метою ефективної протидії її впливу.