Research indexJournal article
СТРЕСОВІ ЧИННИКИ ЯК ПРЕДИКТОРИ ТРИВОЖНОСТІ В ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
Дудник
Vìsnik Mìžnarodnogo ekonomìko-gumanìtarnogo unìversitetu ìmenì Akademìka Stepana Dem'ânčuka. Serìâ: Pedagogìka ta Psihologìâ.15 Oct 2025Open access
NobleIDark:/48914/w1/20260526/492D33AADOI10.32782/3041-2021/2025-3-11
СТРЕСОВІ ЧИННИКИ ЯК ПРЕДИКТОРИ ТРИВОЖНОСТІ В ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
Дудник · Vìsnik Mìžnarodnogo ekonomìko-gumanìtarnogo unìversitetu ìmenì Akademìka Stepana Dem'ânčuka. Serìâ: Pedagogìka ta Psihologìâ. · 2025
NobleIDark:/48914/w1/20260526/492D33AADOI10.32782/3041-2021/2025-3-11
Abstract
У статті розглядається проблема впливу стресових чинників на формування підвищеної тривожності в дітей дошкільного віку. Акцентовано на тому, що сучасні соціальні трансформації, воєнний стан, інформаційне перевантаження й нестабільність сімейного виховання створюють ризики психоемоційного напруження, яке діти ще не здатні ефективно долати.Узагальнено вітчизняні та зарубіжні наукові підходи до розуміння тривожності, зокрема концепції Ч. Спілбергера, К. Хорні, І. Беха й Т. Титаренко. Визначено основні групи предикторів тривожності: сімейні (конфліктність, непослідовність виховання, гіперопіка чи відстороненість), освітні (адаптаційні труднощі, зміна вимог), соціокультурні (інформаційна насиченість, безпекові загрози) й індивідуально-психологічні (низька толерантність до фрустрації, емоційна вразливість).Емпірична частина дослідження здійснена з використанням проєктивних методик і батьківської анкети, що забезпечило тріангуляцію даних. Отримані результати показали, що в значної частини дітей спостерігається середній (52–64%) і високий (24–28%) рівень тривожності, що проявляється в поведінкових, емоційних і проєктивних показниках. Виявлено, що найбільш значущими стресовими чинниками, які є предикторами підвищеної тривожності в дошкільників, є ситуації агресії чи приниження (як безпосереднє переживання, так і спостереження), що формує страх покарання й відторгнення; соціальна ізоляція й ігнорування, які підривають відчуття власної цінності; страх розлуки з батьками, нестача емоційної підтримки та безпеки, що посилює страх самотності й невпевненість. Дані підтверджують тісний взаємозв’язок між стилем виховання, соціальним середовищем і рівнем емоційного благополуччя дітей.Отримані дані можуть бути використані практичними психологами й педагогами для розроблення програм профілактики й корекції дитячої тривожності.