Стаття присвячена вивченню теоретичних засад підготовки студентів економічних спеціальностей до майбутньої педагогічної діяльності. Визначено, що навчання інших людей економічній грамотності, включення в мінливі економічні відносини, активна адаптація їх до певної соціально-економічної дійсності, передача їм нового досвіду професійної діяльності потребують від фахівця економічної сфери педагогічної компетентності. Проаналізовано думки вітчизняних і зарубіжних науковців на проблему формування педагогічної компетентності майбутніх фахівців економічного профілю. Автором визначено поняття «педагогічна компетентність майбутнього фахівця економічної сфери» як системи його професійно значимих властивостей, яка забезпечує суб’єктний характер його участі в розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, що дозволяє йому вільно здійснювати вибір результативних способів діяльності, поведінки й відносин, а також досягати найкращих результатів за рахунок професійно-особистісного саморозвитку й розвитку персоналу, з яким він співпрацює. Вона виконує певні функції в професійно-економічній діяльності фахівця економічної сфери, а саме: гуманітаризації; когнітивності; раціоналізії; креативності; комунікативності. Досліджено, що основою оптимізації професійно-педагогічної підготовки майбутніх фахівців економічної сфери є принципи рефлексивності, інтерактивності й проєктивності. Зазначено, що технологічне забезпечення підготовки студентів економічних спеціальностей визначається цільовими настановами періодів адаптації, ідентифікації, технологізації, концептуалізації. Вивчення наукових джерел дозволило встановити, що технологічне забезпечення професійно-педагогічної підготовки фахівців економічної сфери здійснюється в три фази: рефлексивну; ціннісну; проєктивну. При цьому загальна педагогічна підготовка здобуває цілісний характер, забезпечується становлення професійно-педагогічної компетентності фахівця економічної сфери.