Хронічна серцева недостатність залишається однією з провідних причин смертності та інвалідизації у світі. У сучасній терапії СН із зниженою фракцією викиду важливу роль відіграють бета-адреноблокатори, які довели свою ефективність у зменшенні летальності та кількості госпіталізацій. Однак для досягнення терапевтичного ефекту критично важливим є поступове та контрольоване підвищення дози. У статті розглянуто патофізіологічні основи застосування бета-блокаторів, доказову базу їх ефективності, стратегію безпечного титрування, особливості клінічного моніторингу та проблеми практичної реалізації стандартів лікування. Робота підкреслює необхідність індивідуалізованого підходу до ведення пацієнтів з СН та актуальність дотримання сучасних протоколів терапії.