Під час євроінтеграційних прагнень України та зростання ролі інновацій у відбудові економіки й забезпеченні національної безпеки комерційна таємниця набуває статусу стратегічного ресурсу. Стаття присвячена комплексному дослідженню правових аспектів комерційної таємниці як об’єкта інтелектуальної власності, зокрема в умовах глобальних кіберзагроз, ескалації збройного конфлікту та трансформації економічних пріоритетів. На основі аналізу чинного законодавства, проєктів стратегій (зокрема, проєкту Національної стратегії розвитку сфери інтелектуальної власності УКРНОІВІ), наукових праць українських учених (А. Митник, І. Мороз, І. Корнілова та ін.) та міжнародних стандартів (Директива ЄС 2016/943, Угода ТРІПС) виявлено ключові проблеми правового регулювання: фрагментарність норм, розбіжності у визначенні термінів («комерційна таємниця» vs «ноу-хау»), неефективні механізми судового захисту та неузгодженість з європейськими критеріями (наприклад, «невідомість» інформації в ЦК України vs «відсутність загальної доступності» у євронормах). Увагу приділено аналізу впливу війни на захист комерційних таємниць у стратегічних секторах (оборонні технології, IT тощо). У статті доведено, що імплементація Директиви ЄС 2016/943 має стати основою для подолання фрагментації законодавства. Серед пріоритетів: прийняття спеціального закону, запровадження механізмів компенсації шкоди (аналогічно роялті), створення національного IT-реєстру конфіденційної інформації на базі блокчейн-технологій для ідентифікації та відстеження порушень. Автор робить висновок, що ці заходи є критично необхідними для перетворення комерційної таємниці на інструмент економічного відновлення, зокрема через інтеграцію ветеранів у кібербезпеку та стимулювання технологічних стартапів. Автор обґрунтовує необхідність розвитку державно-приватного партнерства, зокрема у сфері оборонних інновацій, із гарантіями захисту прав. Окрему увагу приділено диференціації «ноу-хау» як складової комерційної таємниці, зокрема щодо можливості його незалежного відтворення та відсутності процедур публічного посвідчення прав. Стаття містить практичні рекомендації щодо вдосконалення законодавства: чітке визначення правомірних/неправомірних способів використання інформації, перегляд термінології Цивільного кодексу («контроль» замість «належність прав»), посилення компетенції судів (вилучення матеріальних носіїв). Підкреслено роль євроінтеграції у формуванні культури захисту інтелектуальної власності, де комерційна таємниця стане символом інноваційної стійкості України.