Стаття аналізує гібридне навчання у вищій школі в умовах глобальної цифровізації освіти. Визначено переваги формату: гнучкість, індивідуалізація, розвиток цифрової компетентності студентів. Окреслено виклики: технічні, пов’язані з доступом до інтернету, методичні, що стосуються оцінювання, та психологічні, зокрема мотивація й вигорання викладачів. Використано теоретичні методи: аналіз, синтез, компаративний підхід, класифікацію. Досліджено моделі змішаного навчання та їх адаптацію до вітчизняного контексту. Запропоновано рекомендації для викладачів щодо активних методів і для адміністрації стосовно інфраструктури та стимулів. Перспективи — лонгітюдні дослідження впливу на компетентності випускників. Гібридне навчання розглядається як засіб підвищення ефективності та конкурентоспроможності вищої освіти.