У сучасних умовах, коли регіони стикаються з глобальними екологічними викликами та прискореною цифровою трансформацією економіки, особливе значення набуває впровадження циркулярної економіки як ефективного інструменту сталого розвитку та стимулювання нововведень. Мета статті полягає в теоретичному обґрунтуванні та практичному оцінюванні потенціалу циркулярної економіки як чинника активізації інноваційного розвитку регіонів, а також у розробленні рекомендацій щодо посилення її впливу на формування конкурентоспроможного регіонального середовища. Методами дослідження були системний аналіз наукової літератури, узагальнення та порівняння, а також побудова інтегрального показника оцінювання потенціалу циркулярної економіки на основі найважливіших індикаторів (ресурсна ефективність, частка переробки, інвестиції в екотехнології, інноваційна активність підприємств, зайнятість у зеленій економіці). Показано, що циркулярна економіка є потужним драйвером регіональних змін, сприяє підвищенню конкурентоспроможності територій та створенню зелених робочих місць. Визначено інтегральний показник потенціалу циркулярної економіки Львівської області на рівні 2,4 (середній рівень розвитку), що свідчить про наявність бази для застосування циркулярних моделей та необхідність активізації інвестиційно-інноваційної діяльності. Встановлено, що розвиток циркулярної економіки в Україні обмежується недостатньою інфраструктурою, нестачею фінансування та низькою інноваційною активністю підприємств, тоді як ефективне її впровадження передбачає комплексний підхід із поєднанням державних програм, фінансових стимулів, моделі «Quadruple Helix» та цифрових інструментів моніторингу ресурсів, смартконтрактів, Big Data та платформ спільного використання ресурсів. Зроблено висновок, що циркулярна економіка здатна стати головним фактором сталого розвитку, підвищення інноваційного потенціалу та конкурентоспроможності регіонів. Подальші дослідження варто зосередити на моделюванні економічних (зростання ВРП регіону, збільшення інвестиційної активності, створення нових робочих місць) і соціальних ефектів упровадження циркулярних моделей (покращення екологічних умов проживання, поліпшення якості життя населення, розширення можливостей участі громад у зелених ініціативах), розробленні регіональних політик підтримки та вдосконаленні інституційних механізмів взаємодії влади, бізнесу, науки й громади.