Стаття присвячена комплексному дослідженню правових засад та практичних механізмів функціонування електронних адміністративних процедур у Європейському Союзі та Україні. Також вона всебічно розглядає їхні правові засади через практичне функціонування механізмів. Розглянуто досвід України у цифровізації адміністративних процедур, як на законодавчому рівні – через Закон України про адміністративну процедуру, електронні довірчі послуги та адміністративні послуги, так і на практичному рівні впровадження цифрової трансформації через екосистему «Дія». Особлива увага приділяється принципам, за якими функціонує електронне адміністрування та за якими воно має функціонувати в майбутньому розвитку: «цифровий за замовчуванням», одноразове надання даних (once-only), транскордонна сумісність, інклюзивність. У порівняльно-правовому аспекті визначено спільні тенденції цифровізації державного управління, зокрема законодавче визнання електронної форми процедур, впровадження систем електронної ідентифікації, створення централізованих порталів доступу до послуг. Водночас виявлено суттєві відмінності в рівні стандартизації технічних рішень, ступені транскордонної сумісності систем електронної ідентифікації та повноті впровадження технічних принципів надання інформації державним органам. На основі аналізу було сформульовано рекомендації щодо вдосконалення української системи електронних адміністративних процедур шляхом повного впровадження єдиного принципу політики всередині країни щодо одноразового надання даних та забезпечення його сумісності з європейськими системами за кордоном, а також розробки спеціального законодавства щодо сумісності державних систем; створення національних стандартів на основі Європейської рамки сумісності (EIF); створення системи моніторингу ефективності електронних послуг. До впровадження слід застосовувати збалансований підхід, оскільки Україна має свою специфіку через ресурси, а також поточні виклики безпеці, які потребують врахування разом із передовим досвідом Європи. Результати дослідження мають теоретичне значення для розвитку адміністративно-правової науки в аспекті цифровізації публічних правовідносин. Практично вони корисні для вдосконалення українського законодавства в рамках євроінтеграційних процесів та гармонізації з acquis communautaire у сфері електронного урядування.