У статті розглядаються теоретичні та практичні аспекти управління зовнішньоекономічною діяльністю (ЗЕД) українських підприємств в умовах воєнного стану. Основною метою дослідження є формування адаптивної моделі управління ЗЕД, здатної забезпечити гнучкість, стійкість та ефективність підприємств в умовах кризи, спричиненої повномасштабною війною. Окрема увага приділена аналізу бар'єрів і можливостей ЗЕД, адаптації класичних моделей менеджменту до нових реалій, а також оцінці ефективності державної підтримки експорту. У роботі застосовано системний і порівняльний аналіз, контент-аналіз наукових джерел, синтез емпіричних даних щодо діяльності підприємств, а також структурно-функціональний підхід до оцінки ефективності управлінських моделей. Проведено порівняльне дослідження класичної, адаптивної та інноваційної моделей ЗЕД, з урахуванням поточної економічної та політичної ситуації в Україні. Дослідження показує, що класичні моделі управління ЗЕД, орієнтовані на стабільність і передбачуваність, не відповідають сучасним викликам. Адаптивна модель, що передбачає цифровізацію, гнучке планування, валютне хеджування та активну взаємодію з державними інституціями, виявилася найбільш ефективною в умовах воєнного стану. Визначено ключові напрями адаптації підприємств: диверсифікація ринків збуту (особливо країн ЄС, Близького Сходу і Північної Африки), зміна логістичних маршрутів (зокрема використання дунайських портів), підвищення юридичної безпеки контрактів, а також розширення співпраці з ЕКА та іншими державними структурами. У статті також запропоновано перелік практичних інструментів для покращення ЗЕД, серед яких цифрові платформи, автоматизація логістики, валютне страхування, аудит контрактів і посилення участі в міжнародних виставках. В умовах воєнного стану найбільш доцільним є впровадження адаптивної моделі управління ЗЕД, яка забезпечує оперативне реагування на виклики, мінімізацію ризиків та стратегічну стійкість. Інноваційна модель із застосуванням ESG-принципів і цифрової трансформації є перспективною, однак вимагає додаткових ресурсів. Ключовими чинниками ефективності виступають гнучкість, цифровізація, інтеграція з глобальними ринками, державно-приватне партнерство та правова захищеність. Отримані результати можуть бути використані як практиками, так і державними органами при розробці інструментів підтримки експорту. Подальші дослідження слід спрямувати на розробку галузевих моделей адаптивного управління ЗЕД та вивчення ролі цифрової дипломатії в умовах зовнішньоекономічної нестабільності.