Research indexJournal article
ФОРТЕПІАННА ТВОРЧІСТЬ О. ЩЕТИНСЬКОГО: МЕТАМОРФОЗИ ЖАНРОВИХ ПАРАДИГМ
Калашник
Музикознавча думка Дніпропетровщини25 Oct 2025Open access
ФОРТЕПІАННА ТВОРЧІСТЬ О. ЩЕТИНСЬКОГО: МЕТАМОРФОЗИ ЖАНРОВИХ ПАРАДИГМ
Калашник · Музикознавча думка Дніпропетровщини · 2025
Abstract
Мета статті – виявлення тенденцій інтерпретування жанрових парадигм у фортепіанній творчості О. Щетинського. Методи дослідження. В основі методів наукової розвідки – компаративні настанови, які уможливлюють застосування дослідницького інструментарію історико-мистецтвознавчого підходу, жанрового аналізу, методів дедукції та індукції тощо. Наукова новизна статті полягає у формуванні уявлень щодо жанрового профілю фортепіанної творчості О. Щетинського, що не є вичерпно опанованим сучасним національним музикологічним знанням. Висновки. Акцентовано іманентну здатність фортепіанного мистецтва до концентрації парадигмально детермінованих маркерів звукової картини світу та водночас до сучасної мобільної, варіативної інтерпретації жанрових парадигм та репрезентації провідних тенденцій жанротворення. Обґрунтовано значущість конверсійних процесів у жанровому вимірі фортепіанної творчості О. Щетинського, що віддзеркалюють тенденції деструкції жанру та оперування жанровими парадигмами як матрицями змістотворення, що постають у численних історико-культурних, концептуальних тощо нашаруваннях. На основі жанрового аналізу «Маленької карпатської балади», «Варіацій», сюїти «Музика Харкова», Сонати для фортепіано, Сонати для двох фортепіано, програмних творів «Подвійний відблиск», «Наодинці» та «Чотири наспіви» констатовано такі тенденції інтерпретації жанрових парадигм у фортепіанній творчості О. Щетинського, як: плюралізм жанрових вимірів; конверсійне суміщення й алюзійність репрезентації жанрових парадигм; мікстове суміщення жанрових маркерів барокової, романтичної, а також сакральної та світської традицій у параметрах алеаторики, додекафонії, атональності тощо; індивідуалізована трансформація і пересемантизація жанрів, зокрема фольклорної традиції; заміна жанрової визначеності програмним номінуванням, що закарбовує переосмислення статусу жанру в параметрах постсучасної художньої рефлексії.