Анотація. Мета дослідження полягає у доктринальному обґрунтуванні системного підходу до визначення змісту та значення правил адвокатської етики, а також у формуванні узгоджених критеріїв їх тлумачення для сучасної правозастосовної практики. Об'єктом дослідження являються правила адвокатської етики як нормативно-ціннісна основа професійної поведінки адвоката та пов'язані з ними доктринальні підходи і практики інтерпретації. В роботі розкрито системний підхід до визначення змісту та значення правил адвокатської етики як нормативно-ціннісної основи адвокатської професії. Доведено, що ці правила спрямовані на уніфіковане закріплення професійних традицій, досвіду тлумачення етичних норм та узгодження поведінки адвокатів із загальновизнаними деонтологічними стандартами. Показано, що фрагментарне застосування окремих приписів без урахування мети регулювання та внутрішньої логіки системи підвищує ризик суперечливих висновків у дисциплінарній практиці і знижує передбачуваність правозастосування. Запропоновано трактувати правила як єдину систему, у якій незалежність адвоката, лояльність клієнту, конфіденційність, доброчесність, компетентність і повага до суду взаємодіють та взаємно обмежують одна одну для досягнення балансу між приватним інтересом довірителя і публічним інтересом правосуддя. Увагу зосереджено на типових етичних дилемах, зокрема конфлікті інтересів, комунікації з клієнтом щодо ризиків і очікувань, збереженні адвокатської таємниці в умовах цифровізації, публічних висловлюваннях і межах процесуальної тактики. Обґрунтовано, що системне тлумачення дозволяє формувати практичні алгоритми попередньої перевірки конфлікту інтересів, стандартів безпечного зберігання матеріалів справи, належної взаємодії з медіа та коректної поведінки у суді. Підкреслено, що узгодження доктринальних підходів із міжнародними стандартами, які використовує Європейський суд з прав людини, підсилює гарантії права на захист і справедливий суд.