Віктор Косенко є автором п’яти мазурок для фортепіано. Станом на сьогодні не існує жодного спеціального дослідження, присвяченого жанру мазурки у творчості митця. Факт «замовчування» цих ранніх мініатюр, можливо, є наслідком хибного сприйняття цих творів як чогось надто дрібного і тому неважливого в контексті всієї творчості композитора. З іншого боку, можливо, така ситуація є результатом хибного трактування стилю цих творів винятково як наслідування стилів Ф. Шопена та О. Скрябіна. Проте, на наш погляд, такий підхід є однобоким і не розкриває справжньої інтонаційності мазурок В. Косенка, які хоч і належать до ранніх творів, але все ж дуже рельєфно відображають самобутність творчого почерку композитора, є високохудожніми і яскраво репрезентативними як в контексті індивідуального стилю митця, так і в контексті вираження своєрідності їхнього українського стильового обличчя. Мета статті – розкрити своєрідність та значущість мазурок В. Косенка в аспекті проблематики індивідуального та національного стилетворення. Методологія. У роботі використано методи інтонаційного, жанрового та стильового аналізу, спостереження, порівняння, узагальнення. Наукова новизна. Дослідження зазначеної проблеми ніколи не проводилося, хоча її вирішення має велике значення для розуміння масштабів постаті і творчості видатного українського композитора Віктора Косенка, а також – для реконструкції історії української музики з позицій україноцентризму та належного вписування національних здобутків у європейський контекст. Висновки. Ранні мазурки Віктора Косенка (ор. 3, оp. 9), на відміну від мазурки з циклу «24 дитячі п’єси для фортепіано», демонструють виразні ознаки українського стилю. На це вказує яскравий мелодизм їхнього тематизму, що одночасно є одним з найголовніших чинників індивідуального стилю композитора. Ліризм та мелодійність є характерними рисами національного стилетворення, що почали проявлятися ще з часів формування і розвитку жанрів канту, ліричної пісні та пісні-романсу. Також на український стиль мазурок В. Косенка вказують вокальна природа мелодизму косенківських мазурок, незважаючи на те, що мазурка – це танцювальний жанр, а в романтичній її інтерпретації (Ф. Шопен, О. Скрябін та ін.) нерідко набуває ознак інструментального мелодизму, з його ламаною мелодичною лінією, широкими стрибками. Вокальну природу мелодизму мазурок В. Косенка формує використання поступеневих мелодичних кроків, оспівування стійких ступенів, в т.ч. у мелодичному рельєфі численних мелізмів, інтонацій мелодичної та гармонічної великої/малої терції/сексти як в прямому русі, так і як способу окреслення мелодичної фрази/звороту, різноманітних неакордових звуків, секвентного та варіантного розвитку мелодичного матеріалу, конструктивних особливостей вокального фразування. Всі вказані риси українського стилю В. Косенка в аналізованих мазурках нерозривно повʼязані з модерним письмом, що є прикметною рисою мистецтва першої чверті ХХ століття і свідчить про високу освіченість, професійність композитора, його обізнаність з найновішими мовленнєвими особливостями його доби. Модерні риси мазурок В. Косенка проявляються ритмічною імпровізаційністю, альтерованою гармонією, синтетичною багатопластовою фактурою. Таким чином, мазурки ор. 3 та ор. 9 В. Косенка, на відміну від мазурки №20 з циклу «24 дитячі п’єси для фортепіано», виступають яскравим прикладом українського музичного модерну, тоді як останню слушно інтерпретувати в системі категорій та засобів виразності соцреалізму.