У статті обґрунтовано теоретико-методичні положення трансформації форм і видів внутрішньої торгівлі в умовах повномасштабної війни. Внутрішня торгівля розглядається як складна соціально-економічна система, що виконує системоутворюючу функцію у забезпеченні безперервності відтворювальних процесів, формуванні споживчого ринку та підтриманні соціально-економічної стабільності. Доведено, що в сучасних умовах вона трансформується під впливом цифровізації, платформізації економіки, змін споживчої поведінки, воєнних ризиків і порушення логістичних ланцюгів, що зумовлює необхідність перегляду традиційних підходів до її аналізу та управління. Систематизовано базисні види внутрішньої торгівлі, зокрема оптову, роздрібну, біржову, виставкову та ярмаркову, електронну, мережеву і платформну, та розкрито їх функціональну роль у загальній архітектоніці внутрішнього ринку. Обґрунтовано значення форм внутрішньої торгівлі (стаціонарної, нестаціонарної, ринкової, дистанційної, електронної та мережевої) як ключових організаційно-економічних механізмів доведення товарів до кінцевого споживача та носіїв адаптаційного потенціалу ринку. Виділено три системоутворювальні ознаки трансформації форм внутрішньої торгівлі в умовах війни: резилієнтнісна адаптація форматів, посилення локалізації та укорочення ланцюгів постачання, а також функціональна соціалізація і гуманітаризація торговельної діяльності. Зроблено висновок, що в умовах воєнного шоку внутрішня торгівля дедалі більше набуває ознак критичної економічної та соціальної інфраструктури, відіграючи важливу роль у забезпеченні економічної стійкості та життєздатності національної економіки України.