Вступ. У сучасних умовах трансформації системи вищої освіти особливої актуальності набуває проблема збереження та зміцнення здоров'я студентської молоді та підвищення рівня її рухової активності. За цих умов важливого значення набуває впровадження сучасних організаційно-методичних підходів до залучення студентської молоді до систематичних занять фізичною активністю, зокрема в умовах спортивних клубів закладів вищої освіти. Мета дослідження – визначити динаміку розвитку рухових здібностей здобувачів вищої освіти у процесі реалізації технології залучення студентської молоді до оздоровчо-рекреаційної рухової активності в умовах спортивного клубу закладу вищої освіти. Методи. У дослідженні взяли участь 172 здобувачі вищої освіти (84 юнаки та 88 дівчат). Для оцінювання рівня розвитку рухових здібностей використовували комплекс тестів, спрямованих на визначення швидкості, спритності, швидкісно-силових здібностей, витривалості, сили та гнучкості. Статистичну обробку результатів здійснювали із застосуванням непараметричних методів аналізу: Т-критерію Вілкоксона для порівняння залежних вибірок та критерію Мак-Немара для оцінювання змін у розподілі студентів за рівнями підготовленості та регулярністю відвідування занять. Результати. У результаті впровадження технології залучення студентів до оздоровчо-рекреаційної рухової активності встановлено статистично значуще покращення всіх досліджуваних показників рухових здібностей як у юнаків, так і у дівчат (p < 0,001). У групі юнаків найбільший приріст зафіксовано за показником швидкісно-силових здібностей (14,3 бала), тоді як у дівчат найбільш виражені зміни спостерігалися у швидкості, спритності та гнучкості (8,5–8,7 бала). Водночас у дівчат позитивна динаміка розвитку рухових якостей була більш рівномірною, тоді як у юнаків більш вираженим був розвиток швидкісно-силових якостей. Найменший приріст зафіксовано у розвитку силових здібностей (4,9 бала у хлопців та 5,0 бала у дівчат). Аналіз рівневого розподілу показав суттєве зростання частки студентів із добрим і високим рівнями розвитку рухових здібностей та відповідне зменшення кількості осіб із задовільним рівнем підготовленості. Найбільш виражені позитивні зміни відбулися у розвитку спритності та гнучкості, особливо у групі дівчат. Крім того, встановлено статистично значуще зростання систематичності відвідування фізкультурно-оздоровчих занять (χ² = 60,01; p < 0,001), що свідчить про високий мотиваційний ефект запропонованої технології. Висновки. Результати дослідження підтвердили ефективність технології залучення студентської молоді до оздоровчо-рекреаційної рухової активності в умовах спортивного клубу закладу вищої освіти. Її впровадження сприяє статистично значущому покращенню показників розвитку основних рухових здібностей здобувачів освіти, підвищенню рівня їх фізичної підготовленості та зростанню мотивації до систематичних занять руховою активністю.