Research indexJournal article
Психолог-консультант і клінічний психолог охорони здоров’я в роботі з сім’ями, пацієнтами і медперсоналом
Калмиков
Теоретичні і прикладні проблеми психології25 Mar 2026Open access
NobleIDark:/48914/w1/20261105/AF930EA0DOI10.33216/2219-2654-2026-69-1-27-42
Психолог-консультант і клінічний психолог охорони здоров’я в роботі з сім’ями, пацієнтами і медперсоналом
Калмиков · Теоретичні і прикладні проблеми психології · 2026
NobleIDark:/48914/w1/20261105/AF930EA0DOI10.33216/2219-2654-2026-69-1-27-42
Free to read at the publisher
You can read the abstract here, or the full text at the publisher.
Abstract
Стаття присвячена актуальним у світі питанням ролі психологів у системі охорони здоров’я. ЇЇ мета – презентувати професійні функції, компетентності, знання, уміння і навички, якими мають володіти психологи-консультанти, що працюють у системі охорони здоров’я, з опорою на вітчизняний і міжнародний досвід, сформований у науці і практиці психологічного консультування; показати відмінності роботи психологів-консультантів у сфері охорони здоров’я від роботи клінічних психологів. В ній зазначається, що трендом 2026 року в Європі є інтеграція психології в охорону здоров’я, де значна увага приділяється розмежуванню функцій психологів з різними спеціалізаціями, які працюють у медичних установах; уточненню їхніх професійних функцій і знань з цифрової терапії; з’ясуванню, як працювати з програмами для моніторингу стану пацієнта та VR-технологіями для експозиційної терапії і нейропсихологічного скринінгу; як використовувати сучасні комп’ютерні тести з метою оцінки когнітивного дефіциту. Детально розглядається, які трудові функції мають виконувати психологи-консультанти в охороні здоров’я України, якими знаннями, уміннями, навичками і компетентностями вони мають володіти. Зазначається, що компетентність психолога-консультанта у охороні здоров’я включає низку субкомпетентностей (здатностей) у галузі первинної діагностики, консультування, використання окремих, доречних у консультуванні, засобів психотерапії та психологічної реабілітації, а також здатність працювати в міждисциплінарній команді з лікарями, допомагаючи пацієнтам психологічно справлятися з хворобами, стресом та негативними емоціями і одночасно підтримуючи медичний персонал. Ключові здатності – це емпатія, безоцінність, активне слухання, а також розуміння пацієнта/клієнта та специфіки роботи в клінічному середовищі. Ці компетентності порівнюються у статті з компетентностями клінічного психолога, зазначається, що головна відмінність психолога-консультанта в охороні здоров’я полягає у тому, що він працює із запитом «хочу бути здоровим і щасливим». У висновках зауважується, що трудові функції, компетентності, уміння, і навички психологів-консультантів і клінічних психологів в охороні здоров’я мають схожість, але разом з цим – і певні відмінності, які підкреслюють специфічні особливості кожного з фахівців, хто надає психологічну допомогу. Основне розмежування функцій цих психологів здійснюється за принципом: психологічно відносна норма/психологічна патологія. Ключові слова: норма, патологія, cімейна криза, емоційна байдужість подружжя, медичний персонал, інтеграція, психотерапія, реабілітація, міждисциплінарні команди, пацієнт, клієнт, кризові ситуації, групи ризику, оцінка психоемоційного стану, життєві труднощі, проблеми у відносинах, підвищення благополуччя.