ПОЄДНАННЯ ІНСТРУМЕНТІВ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТА САМОМЕНЕДЖМЕНТУ В АНТИКРИЗОВОМУ УПРАВЛІННІ ТРУДОВИМИ РЕСУРСАМИАнотація.Повномасштабна війна в Україні продовжує спричиняти глибокі соціально-економічні трансформації, які суттєво впливають на формування, збереження та відтворення людського капіталу.В умовах тривалої воєнної невизначеності людський капітал залишається стратегічним ресурсом економічної стійкості держави, її конкурентоспроможності на глобальному ринку праці та потенціалу повоєнного відновлення.Традиційні механізми його розвитку зазнають трансформацій через демографічні втрати, масову міграцію, руйнування інфраструктури, погіршення здоров'я населення та зростання нерівності.У статті узагальнено теоретичні підходи до людського капіталу та обґрунтовано необхідність його розширеного трактування в умовах війни, що поряд зі знаннями, навичками та здоров'ям включає адаптивність, психологічну стійкість і здатність до безперервного навчання.Особливу увагу приділено впливу міграційних процесів, структурних змін на ринку праці та погіршенню здоров'я на якісні характеристики людського капіталу.Обґрунтовано, що мінімізація негативних наслідків вимагає переходу від політики збереження до політики активного відновлення та розвитку людського капіталу, яка поєднує антикризові заходи з довгостроковими інвестиціями в освіту, охорону здоров'я, професійну перепідготовку, соціальну згуртованість та розвиток навичок самоменеджменту.Запропоновано трирівневу синергетичну модель антикризового управління трудовими ресурсами, що інтегрує інструменти державного регулювання, організаційну підтримку бізнес-структур та практики індивідуального самоменеджменту.Для апробації моделі рекомендовано пілотний проект «Синергія Адаптації 2026» у пріоритетних регіонах.Зроблено висновок, що ефективна державна політика розвитку людського капіталу, заснована на синергії зовнішньої підтримки та внутрішньої проактивності населення, є передумовою сталого повоєнного розвитку України.У статті запропоновано розширене трактування людського капіталу, яке інтегрує адаптивність, психологічну стійкість та здатність до швидкого навчання як ключові складові, а також удосконалено підхід до державної політики шляхом поєднання антикризових і стратегічних заходів інвестування в освіту, здоров'я та соціальну згуртованість.