Research indexJournal article
Адаптивне управління міждисциплінарною проєктною підготовкою здобувачів технологічної та дизайнерської освіти
Sribna, Nahorna
Adaptive Management Theory and Practice Pedagogics8 Apr 2026Open access
NobleIDark:/48914/w1/20261105/497ECD3FDOI10.33296/2707-0255-22(43)-02
Адаптивне управління міждисциплінарною проєктною підготовкою здобувачів технологічної та дизайнерської освіти
Sribna, Nahorna · Adaptive Management Theory and Practice Pedagogics · 2026
NobleIDark:/48914/w1/20261105/497ECD3FDOI10.33296/2707-0255-22(43)-02
Abstract
У статті здійснено теоретико-аналітичне осмислення адаптивного управління міждисциплінарною проєктною підготовкою здобувачів технологічної та дизайнерської освіти з опорою на практичний досвід викладання дисциплін «Комп’ютерна графіка в дизайні», «Основи САПР одягу» та «Технологічний практикум». Актуальність дослідження зумовлена потребою узгодити цифрові, візуально-проєктні й матеріально-технологічні компоненти фахової підготовки в умовах швидкого оновлення інструментів і методів роботи. Метою статті є виявлення наукових засад і практичних механізмів адаптивного управління міждисциплінарною проєктною підготовкою здобувачів технологічної та дизайнерської освіти. У дослідженні використано теоретичний аналіз наукових праць, порівняння, узагальнення педагогічного досвіду, контент-аналіз робочих програм навчальних дисциплін і аналітичне описання міждисциплінарних навчальних кейсів. Доведено, що адаптивне управління в цій сфері полягає не у формальному об’єднанні освітніх компонентів, а в координації їхніх цілей, послідовності завдань, способів зворотного зв’язку, критеріїв оцінювання та варіативних маршрутів виконання проєкту. Показано, що комп’ютерна графіка забезпечує формування візуальної мови проєкту, САПР підтримує структуризацію й параметричну перевірку конструктивного рішення, а технологічний практикум переводить цифровий задум у матеріальне втілення та виявляє його реальну технологічну спроможність. Практичну цінність становлять узагальнені кейси міждисциплінарних проєктів, які демонструють логіку поетапної інтеграції цифрового моделювання, візуального проєктування, швейно-технологічних операцій і декоративного оздоблення. Обґрунтовано, що посилення ролі технологічного практикуму дає змогу не лише завершити проєктний цикл, а й підвищити доказовість оцінювання професійних результатів навчання. Перспективи подальших досліджень пов’язано з розробленням критеріїв оцінювання міждисциплінарних проєктів і вивченням адаптивних механізмів координації цифрових та матеріально-практичних видів діяльності.