Research indexJournal article
ДОСВІД ПРОВІДНИХ ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН ЩОДО КРИМІНОЛОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДРОЗДІЛІВ ПОЛІЦІЇ ОСОБЛИВОГО ПРИЗНАЧЕННЯ
Datsenko
Naukovyy Visnyk Dnipropetrovs kogo Derzhavnogo Universytety Vnutrishnikh Sprav20 Apr 2026Open access
NobleIDark:/48914/w1/20261105/853101D2DOI10.32782/2078-3566-2026-1-05
ДОСВІД ПРОВІДНИХ ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН ЩОДО КРИМІНОЛОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДРОЗДІЛІВ ПОЛІЦІЇ ОСОБЛИВОГО ПРИЗНАЧЕННЯ
Datsenko · Naukovyy Visnyk Dnipropetrovs kogo Derzhavnogo Universytety Vnutrishnikh Sprav · 2026
NobleIDark:/48914/w1/20261105/853101D2DOI10.32782/2078-3566-2026-1-05
Free to read at the publisher
You can read the abstract here, or the full text at the publisher.
Abstract
Розглянуто досвід провідних європейських країн у сфері кримінологічної діяльності підрозділів поліції особливого призначення. Констатовано, що аксіоматичним є той факт, що основним правозастосовним органом будь-якої країни є поліція, головне завдання якої полягає у наданні сервісних послуг у різних сферах, зокрема у сфері протидії злочинності. Відповідно, наукове супроводження цих процесів відбувається стосовно тих органів та підрозділів Національної поліції України, які наділені повноваженнями щодо застосування законодавства, у тому числі пов’язаного з примусом. Для забезпечення примусу у прямому розумінні цього слова функціонують підрозділи поліції особливого призначення, роль і значення яких у протидії злочинності сьогодні є недостатньо дослідженою проблемою. Це питання актуалізувалося з початком російського вторгнення у 2014 р., значну роль у протидії якому відіграли добровольчі підрозділи МВС України, що стали основою створення бригад наступу та стрілецьких підрозділів Національної поліції України з 2022 р., з початку повномасштабного вторгнення ворога в нашу державу. Установлено, що кримінологічна діяльність підрозділів поліції особливого призначення є самостійним видом поліцейської діяльності. Вивчений досвід Франції, Німеччини, Італії та Іспанії свідчить про те, що підрозділи поліції особливого призначення мають керуватися принципом єдиного керівного центру та поширення на всю територію країни; повинні мати єдині кадрові вимоги; їхня діяльність може поширюватися на території інших країн (під час звільнення заручників, проведення спецоперацій). Майже безапеляційною є вимога щодо дворічного мінімального строку служби в поліції, що потім дає право на участь у відповідних конкурсах на заміщення вакантних посад. Це, своєю чергою, додатково свідчить про професійний досвід осіб, які і здійснюють силову підтримку протидії злочинності та самостійно їй протидіють. Констатовано, що актуальним напрямом подальших досліджень є вивчення аналогічного досвіду США та інших країн, а також обґрунтування/спростування наукової гіпотези про те, що силову підтримку саме протидії злочинності (окрім антитерористичної та контррозвідувальної діяльності) має надавати один правоохоронний орган, яким нині є поліція у провідних країнах Європи.