NobleBlocks

Research indexJournal article

СПІВАК-АКТОР – ГОЛОВНИЙ НОСІЙ МИСТЕЦТВА МУЗИЧНОГО ТЕАТРУ

STETSKOVYCH, КРАСОВСЬКА, ЯХНО

Fine Art and Culture Studies8 May 2026Open access

NobleIDark:/48914/w1/20261105/DE60EE52DOI10.32782/facs-2026-1-19

Abstract

У статті осмислюється проблема професійної підготовки актора музично-драматичного театру в контексті синтетичної природи музичного театру, де поєднуються музика, слово та сценічна дія. У центрі дослідження перебуває постать співака-актора як головного носія мистецтва музичного театру, через якого реалізується художній задум композитора, драматурга та режисера. Актуалізується питання взаємодії вокальної та мовленнєвої техніки як визначального чинника формування цілісного сценічного образу та досягнення художньої переконливості виконання.У роботі наголошується, що в сучасній театральній практиці традиційно роздільне навчання вокалу та сценічної мови не повною мірою відповідає вимогам музично-драматичних жанрів, де спів і мовлення перебувають у тісному взаємозв’язку та часто функціонують у межах однієї ролі. Проаналізовано спільні психофізичні основи вокальної та мовленнєвої техніки, зокрема принципи дихання, голосоутворення, артикуляції та інтонаційної організації сценічного висловлювання. Обґрунтовано доцільність їх інтеграції у процесі професійної підготовки актора музично-драматичного театру.Особливу увагу приділено методичним підходам, що передбачають поєднання вокальної та мовленнєвої роботи в межах єдиної акторської дії. Показано, що така інтеграція сприяє формуванню природності переходів між мовленням і співом, збереженню цілісності сценічного образу та посиленню драматургічної виразності виконання. Запропоновано узагальнені схеми взаємодії вокальної та мовленнєвої техніки, а також поетапного формування цілісної виконавської майстерності співака-актора, що мають теоретичне й практичне значення для сучасної театральної педагогіки.Зроблено висновки, що інтегрований підхід до вокально-мовленнєвої підготовки дозволяє розглядати співака-актора не лише як виконавця музичного чи драматичного матеріалу, а як центрального носія мистецтва музичного театру, здатного до повноцінної художньої інтерпретації сценічного образу відповідно до вимог сучасної сценічної культури. Окреслено перспективи подальших досліджень, пов’язані з міждисциплінарними моделями підготовки актора та удосконаленням методик викладання у системі вищої театральної освіти.

Discussion

More

Suggest a correction or report