NobleBlocks

Research indexJournal article

СЦЕНІЧНА МОВА ЯК ІНСТРУМЕНТ ФОРМУВАННЯ ХУДОЖНЬОГО ОБРАЗУ АКТОРА

Михайлюченко, Безверха, Kosmin

Fine Art and Culture Studies8 May 2026Open access

NobleIDark:/48914/w1/20261105/325F51ABDOI10.32782/facs-2026-1-12

Abstract

У статті здійснюється теоретико-мистецтвознавчий аналіз сценічної мови як одного з ключових інструментів формування художнього образу актора в театральному та екранному мистецтві. Актуалізація проблеми зумовлена зростанням ролі вербальної виразності у сучасних виконавських практиках, де слово стає не лише носієм інформації, а й самостійним засобом творення художньої реальності. Сценічна мова розглядається як важливий структурний елемент акторської техніки, що забезпечує органічне поєднання внутрішньої дії, психологічного стану та зовнішньої форми сценічного існування.У дослідженні сценічну мову осмислено не лише як технічну дисципліну, спрямовану на розвиток дикції, мовленнєвого дихання, голосової опори та орфоепічної нормативності, а як багатовимірний художній засіб, що забезпечує смислову, емоційно-психологічну та образотворчу наповненість акторського виконання. Підкреслено, що технічна досконалість мовлення є необхідною передумовою, проте не вичерпує його творчого потенціалу. Інтонація, темпоритм, логічні наголоси, паузування й темброві характеристики формують індивідуальну інтонаційну партитуру ролі, завдяки якій текст набуває глибини, підтексту та емоційної переконливості. Саме через слово актор реалізує внутрішню дію, вибудовує психологічну лінію персонажа й забезпечує комунікативний контакт із глядачем.Особливу увагу приділено взаємозв’язку мовленнєвих і просодичних засобів із процесом створення сценічного образу, а також ролі сценічної мови у структурі професійної підготовки актора. Доведено, що просодичні елементи — інтонація, ритм, темп, сила звучання — виступають важливими маркерами характеру персонажа, його соціального статусу та емоційного стану. У системі фахової освіти сценічна мова постає як інтегративна дисципліна, що поєднує технічні навички з розвитком художнього мислення, мовленнєвої культури та естетичної чутливості. Її опанування сприяє формуванню творчої індивідуальності актора та його здатності до глибокої інтерпретації драматургічного матеріалу.На основі аналізу українських та зарубіжних наукових джерел окреслено основні підходи до осмислення сценічної мови як інструмента вербальної дії, художньої інтерпретації драматичного тексту та засобу індивідуалізації персонажа. Узагальнено теоретичні позиції, у межах яких слово трактується як активний чинник сценічної дії та носій образної енергії. У статті доведено, що сценічна мова є не допоміжним, а системоутворювальним компонентом акторської майстерності, який безпосередньо впливає на цілісність художнього образу, його комунікативну переконливість та естетичну виразність, забезпечуючи гармонійний синтез змісту й форми в мистецькому процесі.

Discussion

More

Suggest a correction or report