Сучасне суспільтво висуває нові вимоги до асортиметну і якості нових полімерних матеріалів, звертаючи свою увагу на створення нових матеріалів з прогнозованими властивостями. Однак, зовнішні чинники можуть впливати на структуру та фізико-хімічні властивості полімерних матеріалів, зумовлюючи погіршення або повну втрату експлуатаційних характеристик конструкційних матеріалів тобто відбувається деструкція (деградація) полімерів. Питання підвищення стійкості полімерів щодо фотоокиснювальної деструкції та створення нових УФ-стабілізаторів потребує подальшого дослідження. У статті досліджено спільний вплив, тобто дія, двох чинників: тепло–волога, тепло–дія УФ-променів на процеси деструкції полімерних матеріалів на основі поліпропілену, полістирену та поліетилентерефталату, оскільки у прородному середовищі ці чинники функціонують разом. Показано, що нагрівання полімерних зразків при температурі 80 °С протягом однієї години не призводить до суттєвих змін у структурі та властивостях досліджуваних зразках. Проте варто зазначити, що подальше нагрівання протягом 4 годин зумовлює незначну деформацію форми та зміну кольору. На основі аналізу кінетичних кривих водопоглинання полімерних зразків, які були піддані тривалому нагріванню, було встановлене зменшення водопоглинання, тобто сорбції води в 1,1–1,25 рази для досліджуваних зразків, що свідчить про формування більш стабільної структури у гідрофобних полімерах порівняно з вихідними зразками. З’ясовано, що водопоглинення запропонованих зразків досліджуваних полімерів, попередньо підданих впливові УФ-променів проявляє тенденцію до зростання кількості поглинутої вологи порівняно з початковими значеннями. Виявлені закономірності показали, що дія двох чинників у процесах деструкції може проявляти синергетичну дію, у якій кожен окремий компонент чинитиме підсилювальну дію для іншого.