Research indexJournal article
НЕЙРОФІЗІОЛОГІЯ ЕМОЦІЙНИХ СТАНІВ ТА ПОСТУРАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ ТІЛА
Осіпов
Ментальне здоров'я.21 May 2026Open access
NobleIDark:/48914/w1/20261105/FD4B7096DOI10.32782/3041-2005/2026-2.36
НЕЙРОФІЗІОЛОГІЯ ЕМОЦІЙНИХ СТАНІВ ТА ПОСТУРАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ ТІЛА
Осіпов · Ментальне здоров'я. · 2026
NobleIDark:/48914/w1/20261105/FD4B7096DOI10.32782/3041-2005/2026-2.36
Abstract
У статті представлено теоретичний аналіз сучасних наукових підходів до вивчення нейропсихофізіологічних механізмів емоційних станів та їхнього впливу на постуральну організацію тіла людини. Встановлено, що емоційні реакції не є суто ментальними феноменами, а виступають результатом інтегрованої діяльності центральної нервової системи, автономної регуляції та моторних механізмів. Ключову роль у швидкому розпізнаванні емоційно значущих стимулів та ініціюванні вегетативних відповідей відіграє лімбічна система мозку, зокрема мигдалеподібне тіло, яке через взаємодію зі стовбуровими структурами забезпечує зміну м’язового тонусу та постурального контролю. Дослідження підтверджує актуальність концепції «втіленої емоції», згідно з якою тілесні пози та рухи є не лише індикаторами внутрішніх станів, а й активно впливають на формування емоційного досвіду через механізми зворотнього зв’язку. Окрему увагу приділено полівагальній теорії, яка пояснює, як автономна нервова система адаптує фізіологічну відповідь організму залежно від сприйняття безпеки або загрози, безпосередньо модулюючи постуральну стабільність. Систематизовано зв’язок між базовими емоціями (страх, гнів, сором, смуток) та характерними моторними патернами, такими як зміна положення центру тяжіння та постуральної напруги. Доведено, що взаємодія між емоційними та моторними системами є основою адаптивної поведінки людини. Обґрунтовано, що стабілометрія та психофізіологічний моніторинг є перспективними методами для подальшого вивчення цих механізмів, що відкриває можливості для їх застосування у клінічній психології для діагностики та корекції афективних розладів. Результати дослідження поглиблюють розуміння ролі соматичних процесів у формуванні психоемоційного стану людини та підкреслюють важливість комплексного підходу в афективній нейронауці.