Research indexJournal article
ОСОБЛИВОСТІ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ В АВСТРАЛІЇ
Фальковський
Дніпровський науковий часопис публічного управління психології права29 May 2026Open access
NobleIDark:/48914/w1/20261105/80B39E9EDOI10.51547/ppp.dp.ua/2026.2.26
ОСОБЛИВОСТІ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ В АВСТРАЛІЇ
Фальковський · Дніпровський науковий часопис публічного управління психології права · 2026
NobleIDark:/48914/w1/20261105/80B39E9EDOI10.51547/ppp.dp.ua/2026.2.26
Free to read at the publisher
You can read the abstract here, or the full text at the publisher.
Abstract
У статті здійснено комплексне дослідження особливостей адміністративно-правової охорони культурної спадщини в Австралії з урахуванням специфіки її федеративного устрою, багаторівневої системи публічного управління та особливого правового режиму захисту спадщини корінних народів. Обґрунтовано, що австралійська модель охорони культурної спадщини становить значний науковий інтерес, оскільки поєднує федеральне законодавство, акти штатів і територій, особливі інституційні механізми реєстрації та обліку об’єктів спадщини, адміністративні процедури погодження діяльності, здатної вплинути на культурну цінність об’єктів, а також превентивні засоби запобігання їх пошкодженню чи знищенню. Встановлено, що однією з ключових рис австралійського підходу є відсутність вузько централізованої моделі правового регулювання, натомість охорона культурної спадщини забезпечується через координацію повноважень між органами Співдружності, органами штатів і територій, реєстрами та іншими інституціями, що беруть участь у формуванні й реалізації пам’яткоохоронної правової політики. Особливу увагу приділено аналізу адміністративно-правової охорони Indigenous cultural heritage, тобто культурної спадщини аборигенів та жителів островів Торресової протоки. Доведено, що саме цей сегмент австралійського законодавства найбільш виразно демонструє сучасну трансформацію правових підходів від суто об’єктного розуміння охорони спадщини до правозорієнтованої моделі, у межах якої спадщина розглядається як невід’ємний елемент культурної ідентичності, колективної пам’яті та реалізації культурних прав корінних народів. Встановлено, що федеральне законодавство Австралії виконує рамкову та резервну функцію, тоді як основне процедурне навантаження часто покладається на акти штатів і територій, що встановлюють спеціальні режими охорони, duty of care, механізми consultation, культурно-спадкові плани, процедури погодження, розслідування та примусового реагування. На цій підставі зроблено висновок, що адміністративно-правова охорона культурної спадщини в Австралії має яскраво виражений процедурний характер, оскільки її ефективність залежить не тільки від формального закріплення правових норм, а й від якості адміністративних процедур, ступеня участі заінтересованих спільнот у прийнятті рішень та здатності держави забезпечити реальний превентивний і контрольний вплив на потенційно небезпечну діяльність. У статті також з’ясовано значення реєстрових механізмів у системі охорони культурної спадщини Австралії. Показано, що включення об’єктів до National Heritage List, Commonwealth Heritage List та інших офіційних баз даних не обмежується інформаційно-обліковою функцією, а породжує спеціальний режим правового захисту, пов’язаний із необхідністю оцінки впливу, погодження рішень, дотримання спеціальних умов землекористування, будівництва та іншої господарської активності. Обґрунтовано, що австралійська система демонструє поєднання експертної оцінки, адміністративного розсуду й урядового затвердження, що свідчить про складний, але функціонально узгоджений механізм правового визнання об’єктів культурної спадщини. Окремо наголошено, що суттєвий вплив на сучасний розвиток австралійського пам’яткоохоронного законодавства справили публічні дискусії щодо недостатньої ефективності чинних механізмів захисту, особливо у випадках, коли економічні або інфраструктурні інтереси вступають у конфлікт із необхідністю збереження спадщини корінних народів. У результаті дослідження зроблено висновок, що особливості адміністративно-правової охорони культурної спадщини в Австралії полягають у федеративній багаторівневості, процедурній насиченості, поєднанні реєстрових, дозвільних, контрольних і превентивних механізмів, а також у поступовому утвердженні підходу, за якого культурна спадщина розглядається не лише як об’єкт охорони з боку держави, а і як сфера реалізації прав відповідних спільнот. Підкреслено, що для України австралійський досвід є цінним у частині вдосконалення розподілу повноважень між різними рівнями публічної влади, розвитку процедур раннього виявлення ризиків для культурної спадщини, запровадження дієвих механізмів консультацій із заінтересованими суб’єктами, а також посилення ролі місцевого рівня в обліку, контролі й збереженні об’єктів культурної спадщини. Зроблено загальний висновок, що ефективна система адміністративно-правової охорони культурної спадщини має будуватися на поєднанні нормативної визначеності, інституційної спроможності, процедурної справедливості та реальної участі носіїв культурної цінності у процесах ухвалення рішень