Соціокультурна адаптація дитини є складним, багаторівневим і динамічним процесом, у межах якого відбувається її включення в систему суспільних відносин, засвоєння соціальних норм і цінностей, формування способів взаємодії з іншими людьми, набуття досвіду участі у спільній діяльності та оволодіння культурними способами самовираження. У дитячому віці цей процес безпосередньо пов’язаний із розвитком комунікативної компетентності, емоційної регуляції, самосвідомості, самооцінки, здатності до встановлення і підтримання міжособистісних контактів, а також із можливістю відчувати себе прийнятим і значущим членом соціальної спільноти. Для дітей з особливими освітніми потребами процес соціокультурної адаптації може супроводжуватися додатковими труднощами, зумовленими особливостями психофізичного розвитку, характером порушень, специфікою комунікативної взаємодії, обмеженнями соціального досвіду, труднощами засвоєння соціальних норм і правил, а також впливом зовнішніх соціальних чинників. Водночас соціокультурна дезадаптація дітей з ООП не може розглядатися виключно як прямий наслідок певного порушення. Її формування є результатом складної взаємодії індивідуально-психологічних характеристик дитини та особливостей соціального середовища, у якому вона розвивається. Наявність комунікативних бар’єрів, недостатня доступність освітнього та культурного середовища, соціальна стигматизація, обмежені можливості для участі у спільній діяльності, недостатня психологічна підтримка можуть посилювати труднощі соціальної інтеграції та сприяти виникненню дезадаптивних проявів. З метою емпіричного вивчення особливостей соціокультурної дезадаптації дітей з ООП було організовано діагностичне дослідження, в якому взяли участь 120 дітей. Основну групу становили 60 дітей з особливими освітніми потребами, до якої увійшли діти з розладами аутистичного спектра, інтелектуальними та поведінковими порушеннями. Для забезпечення порівняльного аналізу було сформовано групу дітей з нормативним розвитком чисельністю 60 осіб. Отже, співвідношення учасників дослідження становило 50 % дітей з ООП та 50 % дітей з нормативним розвитком. Вибір двох груп зумовлений необхідністю визначення не лише специфічних проявів соціокультурної дезадаптації дітей з ООП, а й особливостей, які можуть бути притаманні дитячому віку загалом. Порівняння результатів двох груп дозволяє диференціювати труднощі, які мають більш виражений характер у дітей з ООП, від загальновікових або ситуативних проявів. Такий підхід дає змогу більш обґрунтовано визначити специфічні мішені подальшої арт-терапевтичної роботи.