У статті теоретично обґрунтовано потенціал освітнього середовища університету у формуванні соціальної згуртованості студентської молоді в умовах цифрових та інформаційно-безпекових викликів. Актуальність зумовлена трансформацією взаємодії студентів, поширенням цифрових форматів навчання та потребою підтримувати довіру, належність, участь й інформаційну стійкість спільнот. Мета дослідження – теоретично обґрунтувати потенціал освітнього середовища університету, визначивши його структурні компоненти та механізми реалізації. Дослідження виконано як інтегративний теоретичний огляд українських і зарубіжних наукових праць та офіційних аналітичних матеріалів. Застосовано методи аналізу й синтезу, порівняння, тематичної систематизації, узагальнення та концептуальної інтерпретації. У результаті уточнено співвідношення соціальної згуртованості з поняттями належності, довіри та соціального капіталу; систематизовано цифрові й інформаційно-безпекові ризики студентської взаємодії; виокремлено п’ять компонентів потенціалу освітнього середовища: ціннісний, організаційно-партисипативний, комунікативний, цифровий та інформаційно-безпековий. Визначено чотири механізми його реалізації: діагностично-аналітичний, ціннісно-організаційний, діяльнісно-партисипативний та рефлексивно-аналітичний. Зроблено висновок, що соціальна згуртованість не є автоматичним результатом перебування студентів у спільному освітньому просторі, а потребує умов для довіри, належності, участі, взаємної підтримки та безпечної цифрової взаємодії. Результати мають теоретико-концептуальний характер і потребують емпіричної валідації. Перспективи подальших досліджень пов’язані з операціоналізацією компонентів, розробленням діагностичного інструментарію та перевіркою запропонованих взаємозв’язків у різних університетських контекстах.