Research indexJournal article
Імплементація європейських норм забезпечення права на житло ВПО
Марценко
Ius Modernum16 Sep 2025Open access
NobleIDark:/48914/w1/20261105/19B6BF04DOI10.31617/3.2026(144)03
Імплементація європейських норм забезпечення права на житло ВПО
Марценко · Ius Modernum · 2025
NobleIDark:/48914/w1/20261105/19B6BF04DOI10.31617/3.2026(144)03
Abstract
Актуальність дослідження зумовлена тим, що забезпечення права на житло внутрішньо переміщених осіб (ВПО) є одним із пріоритетних напрямів державної політики в умовах збройної агресії росії проти України, що триває, та важливою складовою виконання міжнародних зобовʼязань нашої держави. Незважаючи на поступове удосконалення національного законодавства і розвиток механізмів компенсації за зруйноване житло, проблема забезпечення житлових прав ВПО залишається актуальною. Необхідність подальшої імплементації європейських стандартів та удосконалення правового регулювання зумовлює особливу актуальність цього дослідження в умовах європейської інтеграції України. Метою дослідження є аналіз європейських стандартів забезпечення права на житло ВПО і визначення особливостей їх імплементації у законодавство України. Використано загальнонаукові та спеціально-юридичні методи пізнання, зокрема діалектичний, формально-юридичний, системно-структурний, порівняльно-правовий, логіко-юридичний, а також методи аналізу, синтезу, узагальнення і систематизації. Зроблено висновок, що право ВПО на житло є одним із фундаментальних соціальних прав, реалізація якого потребує комплексного правового забезпечення. Встановлено, що сучасні європейські стандарти розглядають забезпечення житлом не лише як надання тимчасового прихистку, а і як систему правових, організаційних та соціальних гарантій, що охоплює забезпечення належних житлових умов, недискримінацію, реалізацію довгострокових рішень щодо внутрішнього переміщення, відновлення майнових прав і функціонування ефективних адміністративних процедур. Обґрунтовано, що ефективне забезпечення житлових прав ВПО досягається шляхом поєднання механізмів реституції та компенсації житла, розвитку державних житлових програм, чіткого розмежування повноважень органів публічної влади і реалізації довгострокової житлової політики. Зроблено висновок, що подальший розвиток правового регулювання в цій сфері має бути спрямований на розширення житлових програм, удосконалення механізмів компенсації та подальшу гармонізацію національного законодавства з європейськими стандартами.