Research indexJournal article
ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВІ МЕЖІ ДОСТУПУ ПОВНОЛІТНЬОЇ ОСОБИ ДО ІНФОРМАЦІЇ ПРО ГЕНЕТИЧНЕ ПОХОДЖЕННЯ
Блащук, Strelbitska
Juris Europensis Scientia30 Sep 2026Open access
NobleIDark:/48914/w1/20261105/E4198ECDDOI10.32782/chern.v3.2026.4
ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВІ МЕЖІ ДОСТУПУ ПОВНОЛІТНЬОЇ ОСОБИ ДО ІНФОРМАЦІЇ ПРО ГЕНЕТИЧНЕ ПОХОДЖЕННЯ
Блащук, Strelbitska · Juris Europensis Scientia · 2026
NobleIDark:/48914/w1/20261105/E4198ECDDOI10.32782/chern.v3.2026.4
Free to read at the publisher
You can read the abstract here, or the full text at the publisher.
Abstract
Статтю присвячено цивільно-правовим межам доступу повнолітньої особи, народженої із застосуванням донорських гамет, до інформації про генетичне походження. Обґрунтовано, що відповідний інтерес належить до сфери приватного життя та особистої ідентичності, однак не є тотожним батьківству з точки зору права і не може автоматично переважати приватність донора, лікарську таємницю та режим персональних даних. Проаналізовано положення Конституції України, Цивільного та Сімейного кодексів України, законодавства про охорону здоров’я і захист персональних даних, Порядку застосування допоміжних репродуктивних тех- нологій в Україні, Загального регламенту Європейського Союзу про захист даних та практику Європейського суду з прав людини. Встановлено, що чинне право України передбачає анонімність донора, конфіденційність і ведення донорської документації, але не визначає завершеної процедури звернення повнолітньої донорозача- тої особи по відповідні відомості. Окремо проаналізовано проєкт Цивільного кодексу України No 15150, який пропонує закріпити право повнолітньої особи на інформацію про своє походження, але не визначає змісту, обсягу й порядку її надання. Запропоновано диференційовану модель доступу, що розмежовує факт донор- ського зачаття, неідентифікуючі фенотипічні та біографічні відомості, медично та генетично значущі дані й ідентифікуючі дані донора. Для майбутніх донорств обґрунтовано можливість попереднього визначення режиму доступу та інформованої згоди донора, а для донорств, здійснених раніше, необхідність урахування законних очікувань конфіденційності. Наголошено, що процедура має передбачати уповноваженого суб’єкта, перевірку заявника, класифікацію запиту, мінімізацію даних, мотивоване рішення, журналювання доступу та судове оскарження, не породжуючи автоматичних сімейно-правових наслідків.