У статті розглянуто умовність як універ- сальний когнітивний механізм, що забезпечує моделюван- ня альтернативних сценаріїв реальності та лежить в основі процесів прогнозування, планування й прийняття рішень. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю інте- грації логічного, когнітивного та прагматичного підходів до розуміння природи умовності, яка традиційно аналізу- ється переважно як мовна або логічна категорія. На осно- ві аналізу сучасних наукових підходів у когнітивній нау- ці, психології, філософії та лінгвістиці уточнено сутність умовного мислення як здатності людини конструювати, оцінювати та відбирати можливі сценарії розвитку подій. У роботі запропоновано модель системи когнітивної умовності (СКУ), що репрезентує умовність як багаторів- невий процес обробки інформації. Модель охоплює чоти- ри взаємопов’язані рівні: перцептивно-ситуаційний, гене- ративно-гіпотетичний, оціночно-верифікаційний та рівень прийняття рішення. Такий підхід дозволяє описати пое- тапний перехід від сприйняття реальної ситуації до фор- мування поведінкової стратегії через механізми генерації, перевірки та селекції альтернативних сценаріїв. Особливу увагу приділено когнітивним функціям умов- ності, серед яких виокремлено генеративну, прогностичну, оцінно-селекційну, адаптаційну, інтегративну та регуля- тивну. Обґрунтовано, що їхня взаємодія забезпечує когні- тивне розгалуження реальності, тобто створення множини можливих варіантів розвитку подій замість єдиного сцена- рію . Наукова новизна дослідження полягає у трактуванні умовності як процесуальної системи, що інтегрує різні рів- ні аналізу, а також у введенні поняття «когнітивного розга- луження реальності». Отримані результати дають підстави розглядати умов- ність як когнітивну інваріанту мислення, що забезпечує адаптацію людини до невизначеності та складності сере- довища. Перспективи подальших досліджень пов’язані з емпіричною перевіркою моделі СКУ, вивченням нейро- когнітивних механізмів умовного мислення та її застосуванням у сфері штучного інтелекту.