NobleBlocks

Research indexJournal article

СИСТЕМА ЗЕМЛЕВПОРЯДКУВАННЯ ЯК ІНСТИТУЦІОНАЛЬНА ОСНОВА РАЦІОНАЛІЗАЦІЇ ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД

Третяк, Третяк, Siroshtan and 2 others

ГРААЛЬ НАУКИ2 Oct 2026Open access

NobleIDark:/48914/w1/20261105/C5DE786DDOI10.36074/grail-of-science.02.10.2026.005

Abstract

У статті обґрунтовано, що з розвитком суспільства, зростанням залученості землі до різних сфер життєдіяльності і ступеня антропогенного на неї впливу, уявлення про роль землі постійно розширюється. Ситуація зі станом земельних ресурсів викликає об’єктивну потребу розгляду землі як унікального природного ресурсу та активу і необхідність реалізації екологобезпечних вимог при організації використання землі. Результатом екологічно незбалансованої господарської діяльності є виникнення глобальних (зміна клімату) та національних (опустелювання, військова агресія, нехтування законодавчо-нормативними вимогами) екологічних проблем. Прояв зазначених процесів пов’язано, передусім, з військовою агресією та тим, що проведення протиерозійних заходів, на даний час практично не здійснюється, проекти землеустрою щодо організації використання земель практично не розробляються. Довгі роки земельні ресурси розглядалися як безплатний дар природи, всезагальне надбання суспільства, не здійснюється облік цінності земельних ресурсів в умовах їх обмеженості, незамінності та унікальності. У зв’язку з цим екологізація та раціоналізація землекористування стала нагальною проблемою сучасності. Одним із механізмів щодо поліпшення ситуації є система землевпорядкування, яка є інституційною основою екологізації та раціоналізації землекористування. Розроблено логічно-змістовну схему методологічної послідовності процесу землевпорядкування в межах територіальних громад в умовах техногенного забруднення і деградації земель. Основним завданням системи землевпорядкування є організація раціонального використання та охорони земель, враховуючи, що в останні роки пріоритетом користувався соціально-економічний зміст організації території за недостатнього еколого-ландшафтного обґрунтування прийнятих проектних рішень. Останнє несприятливо позначається на якості організації використання земель, особливо сільськогосподарських, зниженні еколого-економічної ефективності господарювання. Застосування адаптивного підходу, що полягає у пристосуванні систем землекористування до факторів зовнішнього середовища, виробничих та соціально-економічних умов, збільшує результативність виробничої діяльності. Констатовано, що не варто забувати, що здійснення запобіжних землевпорядних заходів найдешевший і раціональніший шлях охорони земель від забруднення та деградації. Рекомендований порядок проведення робіт з організації використання і охорони земель в межах територіальних громад в умовах техногенного забруднення і деградації земель, показує пріоритетність інституту землевпорядного проектування у системі землевпорядкування за екологічно неблагополучних природно-господарських умов. Запропоновано застосування адаптивного підходу, який передбачає гнучке пристосування землекористування громад до сучасних екологічних реалій. Обґрунтовано чотири етапну логічно-змістовну схему методологічної послідовності процесу землевпорядкування в межах територіальних громад, яка включає: інституціональний аудит і діагностику; еколого-ландшафтне та економічне зонування; адаптивно-ландшафтне проектування землеустрою; інституціональний моніторинг і контроль.

Discussion

Citations

More

Suggest a correction or report