У статті досліджується містична рефлексія мовлення у творі Мехтільди Магдебурзької "Струменіюче світло Божества". Позиція мовця в містичному дискурсі твору є позицією суб'єкта містичного союзу, який завжди тримає феноменологічну дистанцію між власним ''Я'', оточуючим світом та Богом. Встановлено, що містична релігійна література поєднує філософську рефлексію з ліричним натхненням.