Мета статті полягає в аналізі потенціалу інструментів штучного інтелекту для розвитку міжкультурної комунікативної компетентності студентів-філологів, а також у визначенні педагогічних умов їх ефективного застосування в освітньому процесі. Методологія дослідження базується на комплексному підході, що поєднує аналіз наукових джерел, узагальнення сучасних теоретичних положень і порівняння вітчизняного та зарубіжного досвіду використання штучного інтелекту в освіті. У роботі застосовано методи систематизації, інтерпретації та критичного аналізу наукових підходів до проблеми формування міжкультурної комунікативної компетентності в умовах цифровізації освіти. Наукова новизна полягає в узагальненні та систематизації сучасних підходів до використання інструментів штучного інтелекту у формуванні міжкультурної комунікативної компетентності студентів-філологів, а також у визначенні взаємозв’язку між технологічними можливостями ШІ та розвитком когнітивних, соціокультурних і прагматичних складників цієї компетентності. Уточнено роль цифрової критичності як необхідної умови ефективного використання штучного інтелекту в освітньому процесі. Висновки. Інтеграція інструментів штучного інтелекту в іншомовну підготовку студентів-філологів сприяє підвищенню ефективності навчання, розвитку міжкультурної емпатії та формуванню здатності до адекватної комунікативної поведінки в умовах культурного різноманіття. Водночас ефективність такого підходу залежить від рівня педагогічного супроводу, сформованості цифрової компетентності та впровадження стратегій критичного осмислення результатів роботи ШІ. Перспективи подальших досліджень пов’язані з розробкою методик оптимального використання штучного інтелекту та вдосконаленням підходів до оцінювання міжкультурної комунікативної компетентності.