Research indexJournal article
СУСПІЛЬНА ГЕОГРАФІЯ ЯК ІНТЕЛЕКТУАЛЬНЕ МИСТЕЦТВО (НА ПРИКЛАДІ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТЕПАНА КУЗИКА)
Влах
Grail of Science3 Jul 2026Open access
NobleIDark:/48914/w1/20261104/FBEC78BCDOI10.36074/grail-of-science.03.07.2026.003
СУСПІЛЬНА ГЕОГРАФІЯ ЯК ІНТЕЛЕКТУАЛЬНЕ МИСТЕЦТВО (НА ПРИКЛАДІ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТЕПАНА КУЗИКА)
Влах · Grail of Science · 2026
NobleIDark:/48914/w1/20261104/FBEC78BCDOI10.36074/grail-of-science.03.07.2026.003
Abstract
У статті здійснено комплексний аналіз наукового доробку, педагогічної практики та громадської діяльності відомого українського науковця і педагога, представника Львівської суспільно-географічної школи Степана Петровича Кузика. Актуальність дослідження зумовлена потребою переосмислення його творчої спадщини крізь призму інтелектуальної культури, міждисциплінарності та гуманістичних цінностей. Наукова новизна роботи полягає в обґрунтуванні трактування науково-дослідницької діяльності вченого як специфічної форми інтелектуального мистецтва, де поєднуються раціональне пізнання та емоційно-ціннісне сприйняття простору. Дослідження базується на принципах історизму, системності й міждисциплінарності із застосуванням біографічного, історико-наукового, бібліографічного методів та контент-аналізу. У роботі виокремлено та схарактеризовано два ключові періоди діяльності С. Кузика: доуніверситетський (1969–1992 рр.) та університетський (з 1992 р.). Визначено його вагомий внесок у розроблення методів оцінки й оптимізації рекреаційного потенціалу Карпатського регіону, формування теорії територіальних рекреаційних комплексів, а також у модернізацію викладання соціально-економічної географії зарубіжних країн і світового господарства. Особливу увагу приділено аналізу міждисциплінарної краєзнавчої монографії «Княгиничі: краєзнавчі студії» (2002 р.), яку визначено вершиною творчості вченого. На її прикладі розкрито сутність географічного краєзнавства як окремого виду інтелектуального мистецтва, що виходить на рівень гуманітарної географії та геософії, формує місцеву самобутність і транслює життєві сенси. Висвітлено використання автором методів “усної історії”, картографічного аналізу, вивчення ономастики княгиницьких родинних прізвищ та мікротопонімії. Доведено, що праці С. Кузика мають прикладне значення, перетворюючи локальну пам'ять на фінансовий, соціальний та екологічний капітал.