У статті розглянуто проблему посттравматичного зростання особистості в контек- сті пошуку інтегральних психологічних ресурсів позитивної адаптації в умовах війни. Про- аналізовано сучасні підходи до розуміння посттравматичного зростання та обґрунтовано доцільність розгляду позитивного ментального здоров’я і соціо-емоційної компетентності як його інтегральних психологічних ресурсів. Метою дослідження було емпірично визначи- ти особливості взаємозв’язку посттравматичного зростання з позитивним ментальним здоров’ям і соціо-емоційною компетентністю та встановити їх прогностичне значення. У дослідженні взяли участь 158 студентів віком 19–27 років. Використано Опитувальник посттравматичного зростання (R. Tedeschi, L. Calhoun; адаптація Д. С. Зубовського), Шкалу позитивного ментального здоров’я (J. Lukat at all, адаптація Л. М. Карамушки, О. В. Креден- цер, К. В. Терещенко), опитувальник «Соціо-емоційна компетентність» (А. О. Шашенкова). Для статистичної обробки даних застосовано методи описової статистики, кореляційний аналіз Спірмена та множинний лінійний регресійний аналіз. Встановлено статистично зна- чущі позитивні взаємозв’язки між посттравматичним зростанням, позитивним ментальним здоров’ям і соціо-емоційною компетентністю. Показано, що позитивне ментальне здоров’я та соціо-емоційна компетентність є значущими предикторами посттравматичного зрос- тання, причому найбільший прогностичний внесок має соціо-емоційна компетентність. Се- ред її компонентів незалежним статистично значущим предиктором посттравматичного зростання виступає самоусвідомлення. Отримані результати розширюють сучасні уявлення про психологічні ресурси посттравматичного зростання та можуть бути використані для розроблення програм психологічної підтримки осіб, які пережили психотравмувальні події.