Research indexJournal article
СТРАТЕГІЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЄВАНГЕЛЬСЬКОГО ТЕКСТУ В «УЧИТЕЛЬНОМУ ЄВАНГЕЛІЇ» КИРИЛА ТРАНКВІЛІОНА СТАВРОВЕЦЬКОГО
Трофименко
Синопсис: текст, контекст, медіа1 Oct 2026Open access
NobleIDark:/48914/w1/20261105/8847A4B4DOI10.28925/2311-259x.2026.3.1
СТРАТЕГІЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЄВАНГЕЛЬСЬКОГО ТЕКСТУ В «УЧИТЕЛЬНОМУ ЄВАНГЕЛІЇ» КИРИЛА ТРАНКВІЛІОНА СТАВРОВЕЦЬКОГО
Трофименко · Синопсис: текст, контекст, медіа · 2026
NobleIDark:/48914/w1/20261105/8847A4B4DOI10.28925/2311-259x.2026.3.1
Abstract
Статтю присвячено способам трансформації євангельського тексту в «Учительному Євангелії» (1619) Кирила Транквіліона Ставровецького. Актуальність дослідження зумовлена потребою конкретизувати механізми, за допомогою яких ранньомодерний проповідник перетворює євангельську перикопу на розгорнуте повчальне висловлювання, орієнтоване на сучасного йому реципієнта. Матеріалом є три повчання – про митаря і фарисея, блудного сина та самарянку. Методологія поєднує структурно-семантичний, порівняльно-текстуальний, герменевтичний і риторичний підходи. У результаті дослідження встановлено, що взаємодія Ставровецького з біблійним прототекстом ґрунтується на трьох взаємопов’язаних стратегіях: ампліфікації, екзегетичному перекодуванні та актуалізації. У повчанні про митаря і фарисея вихідна моральна опозиція розгортається через систему біблійних exempla, психологічну мотивацію жестів і створення внутрішньої мови персонажа. У притчі про блудного сина предметні елементи сюжету послідовно отримують духовні відповідники, формуючи другий, екзегетичний рівень оповіді. У повчанні про самарянку метафорична ампліфікація образу живої води поєднується з розширенням діалогу та соціальною актуалізацією біблійної ситуації. Особливу роль відіграють дейктичні формули зі словом «нині», які долають часову дистанцію між євангельською подією та аудиторією проповідника. Наукова новизна полягає в системному описі цих механізмів як єдиної моделі риторико-екзегетичної реактуалізації: перикопа зберігає сакральний авторитет, але її наративна форма стає відкритою для розширення, семантичного перекодування й перенесення в комунікативне «тепер». Отримані результати уточнюють уявлення про співвідношення біблійного прототексту, екзегези та риторичної організації ранньомодерної проповіді. Перспективним є застосування запропонованої моделі до ширшого корпусу повчань «Учительного Євангелія» та зіставлення її з іншими ранньомодерними гомілетичними практиками.