Research indexJournal article
ЕПІСТОЛЯРНИЙ ДІАЛОГ ОЛЕКСАНДРА КОНИСЬКОГО І ТИТА РЕВАКОВИЧА: КУЛЬТУРОЛОГІЧНІ ТА ВИДАВНИЧІ ОРІЄНТИРИ
Бойко
Синопсис: текст, контекст, медіа1 Oct 2026Open access
NobleIDark:/48914/w1/20261105/DFEC47CFDOI10.28925/2311-259x.2026.3.2
ЕПІСТОЛЯРНИЙ ДІАЛОГ ОЛЕКСАНДРА КОНИСЬКОГО І ТИТА РЕВАКОВИЧА: КУЛЬТУРОЛОГІЧНІ ТА ВИДАВНИЧІ ОРІЄНТИРИ
Бойко · Синопсис: текст, контекст, медіа · 2026
NobleIDark:/48914/w1/20261105/DFEC47CFDOI10.28925/2311-259x.2026.3.2
Abstract
Стаття присвячена листуванню Олександра Кониського і Тита Реваковича як одного з важливих джерел для дослідження творчих взаємин українських діячів другої половини ХІХ століття. Цей епістолярний діалог відображає їхні зусилля, спрямовані на координацію видавничих ініціатив і розвитку української періодики і як наслідок – формування спільного культурного простору. Попри давнішу публікацію корпусу листування двох діячів, його видавничий та інтелектуальний аспекти досі не були предметом окремої розвідки. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю комплексного погляду на епістолярій О. Кониського й Т. Реваковича як на складник історії національно-культурного руху. Мета статті – аналіз їхнього листування крізь призму культурних і видавничих зацікавлень обох діячів, з’ясування його ролі у формуванні поглядів на функціонування преси й книговидання в Галичині. Наукова новизна дослідження полягає в інтерпретації листування діячів як інтелектуального діалогу, що відображає механізми формування українського культурного простору та консолідації національного руху наприкінці ХІХ століття. Методологічну основу дослідження становлять історико-літературний, біографічний та культурно-історичний методи, що дали змогу простежити листування як форму інтелектуальної комунікації та історико-культурне джерело. У результаті дослідження відстежено еволюцію взаємин між О. Кониським і Т. Реваковичем, визначено головні напрями їхнього діалогу, пов’язані з галицькою періодикою, видавничими проєктами, популяризацією літератури, перекладами та співпрацею між Наддніпрянщиною, Галичиною й Буковиною. Показано, що О. Кониський розглядав пресу й книговидання як ключові інструменти консолідації модерної української нації, тоді як листи Реваковича відображають специфіку українського руху на Буковині в умовах румунізації українського населення. Доведено, що це листування виконувало як приватну й інформаційну функцію, так і було важливим засобом координації культурних зв’язків і вироблення спільних видавничих стратегій.