NobleBlocks

Research indexJournal article

ТЕРИТОРІАЛЬНА ОБОРОНА У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ОБОРОНОЗДАТНОСТІ ДЕРЖАВИ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ДОСВІДУ УКРАЇНИ, ЕСТОНІЇ ТА ФІНЛЯНДІЇ

Kviatkovskyi, Strilchuk, Diadiushkin

5 Nov 2026Open access

NobleIDark:/48914/w1/20261105/A66CDF4DDOI10.5281/zenodo.23974843

Abstract

Російська агресія проти України повернула територіальну оборону до кола центральних питань воєнної безпеки. Після 2014 р., а особливо з початком повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 р., її розвиток визначався необхідністю одночасно підтримувати бойові дії та забезпечувати оборонні потреби громад. Стратегія воєнної безпеки України 2021 р. пов’язала всеохоплюючу оборону з використанням потенціалу держави й суспільства, поєднанням воєнних і невоєнних засобів, стійкістю та взаємодією [1]. За такого підходу значення територіальної оборони виходить за межі комплектування окремих військових частин. Мета дослідження – з’ясувати, як історичні умови формування територіальної оборони України, Естонії та Фінляндії вплинули на її організацію, і визначити придатні для України напрями використання зарубіжного досвіду. Застосовано проблемно-хронологічний та порівняльний методи. Зіставлення проведено за чотирма критеріями: інституційне місце оборонних формувань, комплектування і підготовка, територіальна прив’язка, взаємодія з цивільними структурами. Аналіз охоплює передумови сучасних моделей і документально підтверджені зміни 2014–2025 рр. Його предметом є організаційні засади, а не кількісне ранжування бойової ефективності.

Discussion

Topics

More

Suggest a correction or report