Research indexJournal article
САМООБМАН У СИСТЕМІ ПСИХОЛОГІЧНИХ ЗАХИСТІВ ПРИ ПОСТТРАВМАТИЧНОМУ СТРЕСІ
Касьянова, Лисенко
Science and Education1 Jan 2026Open access
САМООБМАН У СИСТЕМІ ПСИХОЛОГІЧНИХ ЗАХИСТІВ ПРИ ПОСТТРАВМАТИЧНОМУ СТРЕСІ
Касьянова, Лисенко · Science and Education · 2026
Abstract
Актуальність дослідження зумовлена поширеністю посттравматичної симптоматики в умовах тривалої воєнної травматизації та недостатньою визначеністю ролі самообману в психологічній адаптації. Самообман може підтримувати позитивний образ Я, суб’єктивне відчуття контролю й емоційну стабільність, однак за певних умов наближатися до уникання та перешкоджати опрацюванню травматичного досвіду. Метою дослідження було визначити особливості взаємозв’язку схильності до самообману, тяжкості посттравматичної симптоматики та психологічних захисних механізмів. У дослідженні взяли участь 53 респонденти, пов’язані з досвідом воєнної травматизації: військовослужбовці на етапі психологічної реабілітації, внутрішньо переміщені особи та члени родин військовослужбовців. Психодіагностичний інструментарій дослідження включав опитувальник самообману (SDQ), Опитувальник симптомів посттравматичного стресового розладу за DSM-5 (PCL-5), Перелік життєвих подій для DSM-5 (LEC-5) та Індекс життєвого стилю (LSI). Застосовано описову статистику, критерій Шапіро–Уїлка, рангову кореляцію Спірмена, критерії Краскела–Уолліса та Манна–Уїтні. У 92,5% респондентів показник PCL-5 перевищував скринінговий поріг 33 бали. Прямого зв’язку між загальним індексом самообману та тяжкістю посттравматичної симптоматики не виявлено (ρ=0,092; p=0,515). Водночас самообман був від’ємно пов’язаний із запереченням (ρ=–0,279; p=0,043), а тяжкість посттравматичної симптоматики – із загальною напруженістю захисних стилів (ρ=–0,275; p=0,047). Групи з різним рівнем самообману статистично значуще відрізнялися за запереченням, інтелектуалізацією та компенсацією. Отримані дані свідчать, що значення самообману при травматичному стресі доцільно оцінювати не як однозначно адаптивне або дезадаптивне, а через конфігурацію конкретних психологічних захистів. Практичний висновок полягає в доцільності диференційованої психологічної допомоги, спрямованої на зменшення категоричного заперечення та розвиток більш усвідомлених способів когнітивного опрацювання досвіду.