Research indexJournal article
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАНДАРТУ ПУБЛІЧНОСТІ ВИЩИМИ ВІЙСЬКОВИМИ НАВЧАЛЬНИМИ ЗАКЛАДАМИ: ПРАВОВІ МЕЖІ
БЛАГОДАРНИЙ, КРАВЕЦЬ
Information Security of the Person Society and State21 Oct 2026Open access
NobleIDark:/48914/w1/20261119/16FBD270DOI10.51369/2707-7276-2026-3(1)-5
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАНДАРТУ ПУБЛІЧНОСТІ ВИЩИМИ ВІЙСЬКОВИМИ НАВЧАЛЬНИМИ ЗАКЛАДАМИ: ПРАВОВІ МЕЖІ
БЛАГОДАРНИЙ, КРАВЕЦЬ · Information Security of the Person Society and State · 2026
NobleIDark:/48914/w1/20261119/16FBD270DOI10.51369/2707-7276-2026-3(1)-5
Abstract
У статті досліджено правові межі забезпечення стандарту публічності в діяльності вищих військових навчальних закладів (ВВНЗ). Актуальність дослідження зумовлена необхідністю впровадження в систему військової освіти України євроатлантичних стандартів забезпечення публічності за одночасного запобігання розголошенню секретних відомостей. Визначено, що вітчизняне законодавство встановлює однакові вимоги щодо забезпечення публічності для цивільних і військових закладів освіти. Але діяльність ВВНЗ пов’язана з обробленням інформації з обмеженим доступом (ІЗОД), що зумовлює необхідність дотримання спеціальних вимог щодо її захисту. Аналіз акредитації освітніх програм засвідчив, що ВВНЗ обмежують доступ лише до окремих відомостей, розголошення яких може створити загрози національній безпеці. Водночас застосування різних відомчих переліків службової інформації призводить до неоднорідності практики віднесення матеріалів акредитаційних справ до ІЗОД, що актуалізує проблему відсутності єдиної загальнодержавної методології віднесення інформації до категорії службової. Зарубіжний досвід демонструє диференційований підхід до забезпечення публічності залежно від національної політики захисту ІЗОД, особливостей системи військової освіти та безпекових умов. Відкритими переважно залишаються відомості щодо результатів зовнішнього забезпечення якості, тоді як доступ до інформації про зміст підготовки, структуру закладу та контингент здобувачів часто обмежується. Правові межі між публічністю та обмеженням доступу визначаються наявністю правової підстави, необхідністю такого обмеження та його співмірністю з потенційною загрозою розголошення. Чинна нормативно-правова база створює підґрунтя для відповідного балансу, однак потребує подальшої інституалізації у внутрішніх політиках ВВНЗ щодо оприлюднення інформації.