Research indexJournal article
Діагностика безпекового середовища в системі регулювання соціально-економічного поступу регіонів
Карпеко
Економіка, управління та адміністрування20 Oct 2026Open access
Діагностика безпекового середовища в системі регулювання соціально-економічного поступу регіонів
Карпеко · Економіка, управління та адміністрування · 2026
Abstract
У статті здійснено комплексне теоретико-методологічне дослідження фундаментальних засад формування, функціонування та поглибленої діагностики безпекового середовища регіону як визначальної передумови та стратегічного базису його сталого соціально-економічного поступу. Проаналізовано та систематизовано провідні вітчизняні та зарубіжні концептуальні підходи до розуміння сутності регіональної економічної безпеки. Концептуалізовано поняття «безпекове середовище регіону» як складної, багатомірної, динамічної відкритої системи, яка гармонійно поєднує фінансово-бюджетну стабільність, виробничо-інноваційний потенціал, соціальну згуртованість, екологічну безпеку та інфраструктурну стійкість територіальних утворень. Систематизовано та класифіковано ключові екзогенні й ендогенні фактори ризику, деструктивні загрози та дестабілізуючі чинники, що впливають на функціонування регіональних систем у сучасних умовах підвищеної геополітичної, військової та макроекономічної невизначеності. Обґрунтовано розширений методичний апарат діагностики безпекового середовища, який базується на інтегральному моніторингу випереджальних індикаторів та кількісній оцінці їхніх критичних відхилень від гранично допустимих порогових значень. Деталізовано економічний зміст, нормативні орієнтири та оптимальні норми для вісімки ключових індикаторів: темпу зростання реального валового регіонального продукту, рівня безробіття, індексу споживчих цін, дефіциту консолідованого бюджету, рівнів боргового та податкового навантаження, питомої ваги інноваційно активних підприємств та коефіцієнта зносу основних засобів. Запропоновано комплексний механізм публічного управління, спрямований на перехід від реактивної моделі антикризового реагування до проактивно-адаптивної системи інституційного регулювання з метою нейтралізації зовнішніх шоків, підвищення резильєнтності та забезпечення самодостатності територій.